Словотвiр, морфология праславянского языка

Зміст

1. Словотвiр iменникiв та прикметників праслов’янської мови.

2. Характернi риси iндоєвропейського iменного вiдмiнювання.

3. Морфологічні ознаки прикметників, займенників, дієслів.

4. Розвиток граматичних змін у слов’янських мовах.

5. Використання історичних коментарів у шкільному курсі мови.   

 

1. Словотвiр iменникiв та прикметників праслов’янської мови

Найпродуктивнішим способом словотвору праслов‘янської мови була суфіксація: -acz, -ostь, -ьсь, -tel. Наприклад: в українській мові - втікач, шукач, у болгарській – купувач; у сербохорватській – глумац, в українській кравець, російській - чтец, білоруській - плывец, болгарській - среднегорец, словацькій - malajec, у польській zdobywacz, у чеській – hlidac; у старослов’янській мові прьдатель, російській - водитель, українській - визволитель, болгарській - даритель.

Словоскладання характеризується, в основному, книжним характером. Наявні також сполучення різних основ: voevoda, licemerъ, listopadъ, болг. кожодер, серб. душогубец, біл. першацвет, чес. sebekrivitka, укр. стародавній, біл. жартаyліво-вяселы, болг. огнеупорен, чес. sedmibarevny.

Префіксація збереглася частково: *so-, *pra-: чес. рrales, слн. pradavnina, сербохорв. прадомовина.

Більшість прикметників є похідними від іменників, а також від дієслів. Серед них є якісні прикметники, утворені за допомогою суфіксів -ьnь (укр. хмарний, біл. сонни, болг. небесни, серб. сушак, чес

оcistny); -kъ (біл. гнуткі, польськ. topki, чес. sypk); присвійні - за допомогою суфіксів -оvъ, -inъ (слн. materin, болг. дядов, макед. владикин); відносні прикметники за допомогою суфікса -en: слвц. kosteny, чес. medeny, укр. вовняний.  

 

2 - 3. Морфологічні ознаки іменників, прикметників, займенників, дієслів

Іменник. У праслов’янській мові збереглися риси індоєвропейського іменного відмінювання: вона успадкувала три роди, сім відмінків, три числа. Відміни визначалися за родами, при цьому враховувались закінчення, а не покажчик основи.

Так, іменники а-основи (zena, roka, dusa) належали до іменників жіночого роду, о-основи (selo, kon, polje) до середнього або чоловічого роду, ъ-основи (domъ, syn) - чоловічого роду.

Розглянемо відмінювання займенника жена:

Відмінки

Однина

Множина

Двоїна

н. в

zena (a

zeny (e)

zene-i

р. в

zeny (e)

zenъ

zenu

д. в

zene (i)

zenamъ

zenama

з. в.

zeno (o)

zeny (-e)

zeni

о. в.

zenо

zenамі

zenамі

м. в.

zenе

zenах

zenи

кл. в

zenо

 

 

 У наслідок дії закону відкритого складу у праслов’янський період почався процес розкладу звукового виду названих вище іменних основ та віднесення тематичних елементів до закінчень, що викликало перерозклад основ.

Наприклад, іменник а-основи zena розпався на нову основу жен і закінчення –а.

На сьогодні порядок відмін у різних мовах не збережений. Категорія відмінка теж зазнала змін. У російській, словенській мовах втрачено, наприклад, лише кличний відмінок, а болгарська, македонська мови майже втратили категорію відмінка.

Категорія роду. У різних слов’янських мовах відбувся процес перегрупування іменників за родами. Наприклад:

у російській мові слово облако –

1 2 3

Похожие работы