Словотвiр, морфология праславянского языка
Зміст
1. Словотвiр iменникiв та прикметників праслов’янської мови.
2. Характернi риси iндоєвропейського iменного вiдмiнювання.
3. Морфологічні ознаки прикметників, займенників, дієслів.
4. Розвиток граматичних змін у слов’янських мовах.
5. Використання історичних коментарів у шкільному курсі мови.
1. Словотвiр iменникiв та прикметників праслов’янської мови
Найпродуктивнішим способом словотвору праслов‘янської мови була суфіксація: -acz, -ostь, -ьсь, -tel. Наприклад: в українській мові - втікач, шукач, у болгарській – купувач; у сербохорватській – глумац, в українській кравець, російській - чтец, білоруській - плывец, болгарській - среднегорец, словацькій - malajec, у польській zdobywacz, у чеській – hlidac; у старослов’янській мові прьдатель, російській - водитель, українській - визволитель, болгарській - даритель.
Словоскладання характеризується, в основному, книжним характером. Наявні також сполучення різних основ: voevoda, licemerъ, listopadъ, болг. кожодер, серб. душогубец, біл. першацвет, чес. sebekrivitka, укр. стародавній, біл. жартаyліво-вяселы, болг. огнеупорен, чес. sedmibarevny.
Префіксація збереглася частково: *so-, *pra-: чес. рrales, слн. pradavnina, сербохорв. прадомовина.
Більшість прикметників є похідними від іменників, а також від дієслів. Серед них є якісні прикметники, утворені за допомогою суфіксів -ьnь (укр. хмарний, біл. сонни, болг. небесни, серб. сушак, чес
2 - 3. Морфологічні ознаки іменників, прикметників, займенників, дієслів
Іменник. У праслов’янській мові збереглися риси індоєвропейського іменного відмінювання: вона успадкувала три роди, сім відмінків, три числа. Відміни визначалися за родами, при цьому враховувались закінчення, а не покажчик основи.
Так, іменники а-основи (zena, roka, dusa) належали до іменників жіночого роду, о-основи (selo, kon, polje) до середнього або чоловічого роду, ъ-основи (domъ, syn) - чоловічого роду.
Розглянемо відмінювання займенника жена:
Відмінки | Однина | Множина | Двоїна |
н. в | zena (a | zeny (e) | zene-i |
р. в | zeny (e) | zenъ | zenu |
д. в | zene (i) | zenamъ | zenama |
з. в. | zeno (o) | zeny (-e) | zeni |
о. в. | zenо | zenамі | zenамі |
м. в. | zenе | zenах | zenи |
кл. в | zenо |
|
|
У наслідок дії закону відкритого складу у праслов’янський період почався процес розкладу звукового виду названих вище іменних основ та віднесення тематичних елементів до закінчень, що викликало перерозклад основ.
Наприклад, іменник а-основи zena розпався на нову основу жен і закінчення –а.
На сьогодні порядок відмін у різних мовах не збережений. Категорія відмінка теж зазнала змін. У російській, словенській мовах втрачено, наприклад, лише кличний відмінок, а болгарська, македонська мови майже втратили категорію відмінка.
Категорія роду. У різних слов’янських мовах відбувся процес перегрупування іменників за родами. Наприклад:
у російській мові слово облако –