Социальная философия Томаса Гоббса

здібності можуть бути розвинені до такого рівня, аби відрізнити людину від усіх інших живих істот» [5,140с. ].

Учення про мову відіграє надзвичайно велику роль у філософській системі Гоббса. І не тільки гносеологічну. Мова — головний культуротворчий чинник. Вона виводить людину з її тваринного стану. Без цієї здібності була б неможливою суспільна організація людей і «панувала б сама дикість» [3,234с. ]. Мова також є необхідною передумовою суспільного життя і вирішальним фактором утворення держави. «Без неї в людей не було б ані держави, ані суспільства, ані договору, ані миру, так само як їх немає в левів, ведмедів та вовків» [5,141с. ].

Як матеріальне тіло, людина належить природі, однак завдяки мові є суспільною, соціальною істотою з розвиненою здатністю до розумування, моральної діяльності та наукового пізнання.

Саме в користуванні мовою Гоббс бачить суттєві переваги інтелектуальних можливостей людини.

По-перше, застосування мови забезпечує фіксацію процесу мислення. Слова, або назви, правлять за позначки для пам'яті й допомагають відтворювати і підтримувати чуттєві образи та їхні зв'язки, які без таких позначок легко забуваються і втрачаються. Наслідком переведення процесу мислення у вербальну форму є те, що цей процес стає предметом свідомої дії: його можна аналізувати, продовжувати й розвивати. Водночас застосування слів дає змогу людям передавати одне одному свої почуття, бажання, наміри, досягнуті знання. Словесне мовлення стає засобом спілкування. І в цьому його найголовніша функція. Отже, мовлення набагато розширює можливості людини, збагачує її досвід, робить контрольованим процес мислення, створює умови для взаємодопомоги

Підкреслюючи вирішальне значення мови в житті людини, Гоббс намагається з'ясувати її природу й походження. Великим досягненням філософа стала розроблена ним знакова концепція мови. Суть цієї концепції в тому, що людина, аби впорядкувати свій хаотичний і слабкий чуттєвий досвід, створює певні допоміжні засоби, різні позначки, роль яких виконують Імена або слова. Вони є опертям для нашої пам'яті. Однак якщо ці винайдені людиною позначки промовляють тільки до неї самої й не можуть бути повідомлені іншим людям, то всі вони зникають разом із нею. «Лише тоді, коли ці позначки пам'яті стають надбанням багатьох і те, що винайдене одним, може бути запозичене іншим, наука може розвиватися на благо і для спасіння людського роду» [3,62с. ]. Коли позначки стають не тільки засобом фіксації власного досвіду, а й засобом повідомлення, вони перетворюються на знаки. Відмінність між позначками і знаками полягає в тому, що «перші мають значення для нас самих, другі — для інших» [3,62с. ]. У Гоббса мова як носій процесу мислення, як основа людського розуміння і є системою таких знаків. Головна ж мовна одиниця - - знак, що має загальне значення, формується, за Гоббсом, у процесі спілкування. І в цьому є рація. Сучасна психологічна наука багато в чому підтвердила геніальну здогадку англійського філософа. Загальне, спільне й справді народжується у спілкуванні, належить до сфери діяльності суспільного, а не індивідуального суб'єкта. Однак, ототожнивши загальний зміст мовних знаків з їхньою комунікативною функцією, Т. Гоббс розуміє їх як певні домовленості. Така суб'єктивізація стає на заваді правильному розумінню не тільки мови, а й мислення, що ґрунтується на ній.

На деякі вади Гоббсової концепції мови вказував Декарт.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы