Социальная работа в Европе

План

1. Вплив націонал-соціалізму та фашизму на соціальну роботу в Європі 20-40-х років.  

2. Системи соціального забезпечення сучасної Європи.  

Використана література.  


1. Вплив націонал-соціалізму та фашизму на соціальну роботу в Європі 20-40-х років.

 Основним принципом діяльності створеної в 20-х роках Міжнародної асоціації соціальних працівників був принцип інтернаціоналізму, який постійно підтримувався масовим жіночим рухом. Перший міжнародний конгрес соціальної роботи 1928р. відбувся в Парижі. Була прийнята Декларація, в якій наголошувалось на необхідності тісної співпраці соціальних працівників Європи та світу а також підняли питання війни і миру.

 Аліск Соломоні: “Війна руйнує все, що пробують створити соціальні працівники”. З приходом до влади націонал-соціалістів у провідних країнах Європи (Італія, Німеччина) в професії соціального працівника залишався єдиний шлях для виживання — прийняття тих норм, які встановила для себе нацистська держава. Расизм і система соціального забезпечення при національному соціалізмі підживлювали один одного: потребували расизму для відмов від права людини, а расизм прикривався ідеями здоров’я, нації, стверджуючи, що воно базується на добробуті сильніших і тому слабший повинен принести себе в жертву заради інтересів нації.

 Саме тому в 1933 році в країнах, які прийняли націонал-соціалізм, припиняється фінансова допомога усім видам інтернатів та притулків. Уся система соціального забезпечення та захисту повинна була позбутися сентиментальності та співчуття до бідних і немічних.

 2-га – 1932р. Франкфурт

 3-тя – 1936р. Лондон.

 Міжнародні конференції соціальних працівників проходили під девізом: соціальна робота і соціальна сфера і були цілком використані для нацистської пропаганди

 14 липня 1933р. в Німеччині було прийнято перший закон соціально-політичного характеру, який допускав стерилізацію певних категорій населення (люди з вродженими вадами, розумовою відсталістю, сліпі та глухі, шизофреніки, епілептики, хворі на психоз та алкоголіки.

 Цікавим є той факт, що подібні закони були прийняті ще раніше в Данії і Швейцарії. За роки фашизму в Німеччині було стерилізовано близько 300 тис чоловік, більшість яких з діагнозом розумово неповноцінних. Право проводити стерилізацію мали окрім лікарів, медсестри, акушери, зубні лікарі. Для цього потрібно було мати медичне заключення і дозвіл від соціального працівника. Оскільки позитивного ефекту від стерилізації відразу отримати важко, включали тільки табори і тюрми. Першими жертвами їх стали бомжі і бідні, від яких спільними зусиллями ще в 1933 були повністю очищені вулиці більшості Євростолиць. З 1935р. виносили смертні вироки відразу. Далі ці вироки поширювались на гомосексуалістів, проституток та наркоманів. Матеріальна допомога видавалась тим, хто міг працювати. В таборах виживали ті, хто працював. Всі ці заходи проводились за підтримкою органів державного соціального забезпечення. Формально функції соціальних працівників залишались тими ж — консультування, призначення пільг, та допомога в кризових ситуаціях. Нововведення — видача заключення. Відмовитись від цього нововведення означало ухилятись від виконання службових обов’язків.

 1933р. в фашистських країнах піднімається питання “Здорового генофонду”, для підвищення народжуваності впроваджуються спеціальні державні позики та пільги. Право на народження надається після державного медичного та соціального заключення.

 З приходом до влади нацистів, прийняті закони, згідно яких лише

1 2 3