Социально-педагогическая деятельность в дошкольных учебно-воспитательных заведениях

Сутністю соціального виховання дітей дошкільного віку є розширення соціального досвіду дитини, оволодіння нею не тільки сімейними стосунками і нормами поведінки, але і засвоєння елементів соціальної компетентності, провідних законів людського гуртожитку, формування ставлень до природного та людського оточення, до себе. Це досягається створенням умов для усвідомлення дитиною себе не тільки як члена родини, самостійного учасника дитячих спільнот, але й жителя відповідної вулиці, району, міста, регіону, країни, Всесвіту.

Соціальне виховання дошкільнят здійснюється через родину, культурне середовище (матеріальне, духовне) населеного пункту, організацію дозвілля за місцем проживання та організацію ігрової діяльності, спілкування дітей у різноманітних (державних, приватних, громадських) дошкільних закладах.

Дошкільний заклад - найперше спеціально створене суспільне середовище для дитини, "основне призначення якого — соціальна адаптація її до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Виховання ціннісного ставлення до навколишнього, природи, людей, самої себе".

Відомо, що ідея дошкільного суспільного виховання належить Платону. Розвинули і реалізували цю ідею видатні педагоги світу Ф. Фрьобель та М. Монтессорі. Саме Ф. Фрьобелем було створено перший Дитячий Садок.

Прототипом сучасних дитячих садочків були притулки при церквах, монастирях тощо. Жінки, що працювали, відводили туди своїх дітей і залишали на увесь день під опікою сестер-черниць. Розповсюдженню таких притулків для дітей у Царській Росії, зокрема на території України, сприяли благодійні організації, які створювали для дітей незаможних батьків світські притулки двох типів: ясла (денні притулки для дітей, які не вміють ходити) та притулки (заклади денного догляду більш дорослих дітей).

Наприкінці 1839 р. у Росії було видано загальне положення про дитячі притулки, згідно за яким відкриття різноманітних дитячих притулків передбачалося не тільки в губернських, але І в повітових містах.

У Харкові відкриття світського притулку денного нагляду за дітьми бідних батьків відбулося 1 липня 1842 року

Головою притулку за загальнодержавною традицією була дружина губернського предводителя дворянства княгиня Софія Олександрівна Голіцина. Вона обирала помічників - директора, переважно з лікарів, та почесного старшину з купців. Притулок існував не державним коштом, а на членські внески почесних попечителів, директорів, старшин притулку та на пожертви приватних осіб. До притулку приймались діти (3-10 років) бідних батьків не тільки вільних верств населення, але й дворових людей християнської віри. Діти приймалися до притулку вранці і забиралися щовечора. Вихідні - неділя і свята. В притулку дітей годували обідом і полудником, одягали в спеціальне вбрання притулку. Найбіднішим видавали взимку верхній одяг. Навчали молитвам, читанню, письму і рахуванню. Почав притулок з догляду за 30-ма вихованцями обох статей, але в наступному 1843 році утримував вже 68 дітей.

Ідея ясел існувала в Харкові ще з 40- років XIX ст. , але перші ясла, які пройшли випробування часом, було відкрито у 1889 році дружиною міського голови за її кошти на Москалівні. Власне це були ясла-притулок, оскільки приймали дітей віком від 1 до 10 років. Діти протягом дня одержували все необхідне і навіть медикаменти (уразі необхідності). Дітей мили, одягали в чистий одяг, старших привчали до праці, молодші гралися. Ясла користувалися великим попитом. За перший рік роботи вони дали притулок 8-ми тисячам дітей. Наприкінці століття ясла стали дуже погрібні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы