Социально-педагогический патронаж семьи

потреб і можливостей, особливостей світосприймання і виду провідної діяльності. Зміст роботи забезпечується цілеспрямованою підготовкою дитини до самостійного життя в соціумі.

Завданням цього етапу є створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), розвиток базових якостей особистості, допомога в набутті дошкільником навичок практичного життя, виховання творчого ставлення до дійсності, забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку. Робота також повинна бути спрямована на підтримку, збереження і розвиток здорового способу життя.

Педагоги повинні ставити за мету не тільки дати дитині спеціальні знання, а насамперед, подбати про розвиток пізнавальних психічних процесів, формування комунікативної компетентності, самосвідомості, само активності та саморегуляції. Знання дітям необхідно подавати інтегровано, використовуючи все, що є довкола: предметне середовище, природне оточення, спираючись на діяльнісний, конкретно-історичний, системний, комплексний підхід. З метою запобігання перевантаженню дитини, створенню дитини, створення сприятливих умов для спілкування з дорослими варто пам’ятати про доцільність використання таких методів, як ігрові тренінги, створення проблемних ситуацій, моделювання тощо.

Основними формами роботи з дітьми можуть бути гра, спілкування, малювання, конструювання, музична діяльність. У процесі заняття та поза ним більшої питомої ваги має набувати спілкування ік одна з провідних діяльностей.

Важливою ланкою педагогічної роботи має стати збагачення індивідуального досвіду дитини новими життєвими враженнями

Вправляння її в умінні самовизначатися, допомагати собі, уникати негативних подразників.

Робота з сім’єю передбачає врахування сучасних тенденцій розвитку стосунків між батьками і дітьми, Їх­ніх типології, ціннісних орієнтирів, особистісних якос­тей батьків і дітей, особливостей впливу сім'ї на станов­лення особистості дошкільника.

 Зміст даної роботи забезпечується:

• знанням соціально-педагогічних проблем конкрет­их сімей, виявленням їхніх причин і пошуком шля­в розв'язання в процесі пізнання та самопізнання сі єю своїх внутрішніх резервів стабільності;

• вивченням родинних традицій, чинного законо­давства;

• спрямованістю на індивідуальні та міжособистісні зміни;

• вдосконаленням виховної функції сім'ї та функції первинної соціалізації дитини;

• залученням сім'ї до активного соціального життя.

Завдання педагога - не перетворити батьків на вчителів, які мають удома продовжувати навчальний процес, а зробити домівку місцем для затишку, радості, відчуття комфорту й захищеності.

Форми роботи також можуть бути різними: інди­відуальні, диференційовані, групові, масові (залучення родин до проведення свят дошкільного навчального зак­ладу, будинку, вулиці, міста; створення кабінетів психо­логічного розвантаження, консультпунктів тощо).

Важливо підказати родині, як в домашніх умовах організувати художньо-творчу, продуктивну діяльність, забезпечити оптимальний руховий режим для дитини та створити розвивальне середовище в дитячій кімнаті. При цьому необхідно врахувати, що середовище - це ото­чення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких зростає дитина.

Природне середовище вважається розвивальним за умови, якщо воно сприяє становленню у дошкільника сприйняття довкілля, інтересу до нього, оволодінню елементарними уявленнями про повітря, воду, грунт, явища природи, тварин, людину тощо.

Предметно-ігрове середовище вважається розви­вальним, якщо воно розширює, поглиблює та система­тизує елементарні уявлення дошкільника про знайоме­незнайоме, схоже-несхоже, безпечне-небезпечне, своє-чуже, про особливості людського житла; вдоско­налює вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя, ~иготовляти найпростіші виро­би; вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сю­жет, робити його змістовним, використовувати й розпо­діляти іграшки та ігрові атрибути.

Соціальне середовище є розвивальним, якщо сприяє усвідомленню дошкільником

1 2 3 4 5