Социально-педагогический патронаж семьи
Завданням цього етапу є створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), розвиток базових якостей особистості, допомога в набутті дошкільником навичок практичного життя, виховання творчого ставлення до дійсності, забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку. Робота також повинна бути спрямована на підтримку, збереження і розвиток здорового способу життя.
Педагоги повинні ставити за мету не тільки дати дитині спеціальні знання, а насамперед, подбати про розвиток пізнавальних психічних процесів, формування комунікативної компетентності, самосвідомості, само активності та саморегуляції. Знання дітям необхідно подавати інтегровано, використовуючи все, що є довкола: предметне середовище, природне оточення, спираючись на діяльнісний, конкретно-історичний, системний, комплексний підхід. З метою запобігання перевантаженню дитини, створенню дитини, створення сприятливих умов для спілкування з дорослими варто пам’ятати про доцільність використання таких методів, як ігрові тренінги, створення проблемних ситуацій, моделювання тощо.
Основними формами роботи з дітьми можуть бути гра, спілкування, малювання, конструювання, музична діяльність. У процесі заняття та поза ним більшої питомої ваги має набувати спілкування ік одна з провідних діяльностей.
Важливою ланкою педагогічної роботи має стати збагачення індивідуального досвіду дитини новими життєвими враженнями
Робота з сім’єю передбачає врахування сучасних тенденцій розвитку стосунків між батьками і дітьми, Їхніх типології, ціннісних орієнтирів, особистісних якостей батьків і дітей, особливостей впливу сім'ї на становлення особистості дошкільника.
Зміст даної роботи забезпечується:
• знанням соціально-педагогічних проблем конкретих сімей, виявленням їхніх причин і пошуком шляв розв'язання в процесі пізнання та самопізнання сі єю своїх внутрішніх резервів стабільності;
• вивченням родинних традицій, чинного законодавства;
• спрямованістю на індивідуальні та міжособистісні зміни;
• вдосконаленням виховної функції сім'ї та функції первинної соціалізації дитини;
• залученням сім'ї до активного соціального життя.
Завдання педагога - не перетворити батьків на вчителів, які мають удома продовжувати навчальний процес, а зробити домівку місцем для затишку, радості, відчуття комфорту й захищеності.
Форми роботи також можуть бути різними: індивідуальні, диференційовані, групові, масові (залучення родин до проведення свят дошкільного навчального закладу, будинку, вулиці, міста; створення кабінетів психологічного розвантаження, консультпунктів тощо).
Важливо підказати родині, як в домашніх умовах організувати художньо-творчу, продуктивну діяльність, забезпечити оптимальний руховий режим для дитини та створити розвивальне середовище в дитячій кімнаті. При цьому необхідно врахувати, що середовище - це оточення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких зростає дитина.
Природне середовище вважається розвивальним за умови, якщо воно сприяє становленню у дошкільника сприйняття довкілля, інтересу до нього, оволодінню елементарними уявленнями про повітря, воду, грунт, явища природи, тварин, людину тощо.
Предметно-ігрове середовище вважається розвивальним, якщо воно розширює, поглиблює та систематизує елементарні уявлення дошкільника про знайоменезнайоме, схоже-несхоже, безпечне-небезпечне, своє-чуже, про особливості людського житла; вдосконалює вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя, ~иготовляти найпростіші вироби; вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сюжет, робити його змістовним, використовувати й розподіляти іграшки та ігрові атрибути.
Соціальне середовище є розвивальним, якщо сприяє усвідомленню дошкільником