Социально-психологические аспекты мотивации занятости
Перебування на ринку праці у статусі безробітних призводить до посилення і активізації мотивів зайнятості. Водночас у мотивах, що регулюють реальну поведінку безробітних, чимало суперечливого. Зокрема, замість прагнення до практичного подолання своїх проблем через різні форми самозайнятості майже третина їх реалізує паразитарні установки (життя за рахунок інших). Ще небезпечнішим симптомом грубої деформації мотивів зайнятості є висловлювання частиною респондентів (понад 5 %) готовності здобувати засоби до життя кримінальними методами.
Одним з найскладніших аспектів досліджуваного явища є незайнятість молоді. За отриманими даними, молоді люди віком до 25 років становлять понад п'яту частину безробітних, зареєстрованих на регіональному ринку праці (близько 22 %), причому більш як третина з них (41 %) — «початково безробітні» (такі, що взагалі не змогли знайти роботу після завершення навчання)
Тенденції формування мотивації зайнятості, виявлені в ході дослідження одного з найскладніших в Україні регіональних ринків праці, дають змогу визначити напрями вдосконалення політики зайнятості. Зроблені висновки доцільно враховувати не тільки в регіональній чи галузевій, а й у загальнодержавній політиці зайнятості. Йдеться, насамперед, про запровадження державних інституцій, покликаних здійснювати соціальний захист. Крім того, суспільство має виробити послідовну позицію ставлення до безробітних як до категорії населення зі специфічними соціально-економічними потребами і запитами. Особливості їх поведінки на ринку праці зумовлюються суперечливою взаємодією двох чинників: по-перше, пов'язаних власне зі статусом безробіття, його драматизмом і стресогенною дією на суб'єктів працевлаштування; по-друге, генерованих спрямуванням і сучасною логікою аксіологічного розвитку людини, її світоглядних орієнтирів, правової свідомості, на яких позначається вплив могутніх інформаційних потоків, тенденцій демократизації стосунків у трудовій сфері, правозахисних рухів тощо.
За цих обставин одним із найвідповідальніших і найважчих для реалізації аспектів роботи, націленої на об'єктивне подолання (обмеження) безробіття, має бути активізація політики зайнятості. Її мета — не лише створення нових робочих місць, а й обов'язкове пристосування умов, організації та оплати праці до достатньо високих вимог, що склались у середовищі незайнятого працеактивного населення.
Окрім удосконалення ринку праці, в державній і регіональній політиці зайнятості слід передбачити також особливий соціально-психологічний напрям, що його умовно можна позначити як формування конструктивної мотивації зайнятості,