Социальные конфликты в обществе и пути их решения 2

спільність, оскільки вони виявляють загальні або схожі цілі, прагнення до однакових результатів тощо, внаслідок чого виникають офіційні й неофіційні об'єднання;

• нерідко відбувається об'єднання однодумців серед нації, соціальних груп і між ними;

• часто вирішення даного конфлікту послаблює або відсуває на другий план інші конфлікти, що назрівають;

• іноді вирішення конфлікту дозволяє оцінити керівників в їх справжніх якостях у системі відносин в колективах, на всіх рівнях влади;

• конфлікт у ряді випадків відіграє роль запобіжного клапана для безпечного й навіть конструктивного приборкання емоцій;

• конфлікт іноді зосереджує увагу на необхідності втілення певних пропозицій, які потрібно обговорити, зрозуміти, визнати, підтримати, юридичне й офіційно оформити у вигляді наказів, розпоряджень;

• під час вирішення конфлікту виникають робочі контакти з іншими сторонами, які раніше не усвідомлювались як значущі;

• нарешті стимулюється розробка системи запобігання, управління та вирішення конфліктів.

Надзвичайно важливо, щоб конфліктуючі сторони були підготовленими до такої складної системи відносин. Для цього потрібно навчати керівників на всіх рівнях управління, давати їм теоретичні знання, навчати, наприклад, конкретних ситуацій та надати розробку практичних рекомендацій, використовуючи спеціально напрацьовану систему дійових ігор.

У системі управління важливо також прогнозувати негативний фінал конфлікту й виключати можливість непрогнозованих конфліктів, тобто ситуацій, коли керівники не знають ані характеру конфлікту, що виник, ані його можливих наслідків.

Негативні результати конфліктів

• загроза соціальній системі, що забезпечує нормальне функціонування суспільства, його соціальних структур;

• перешкода здійсненню швидких змін;

• загроза інтересам сторін;

• втрата підтримки з боку однодумців;

• залежність людей (організацій, структур) від їх публічних заяв, від яких неможливо або дуже важко відмовитись;

• дія (або відповідна дія) замість ретельно виваженої відповіді;

• підрив довіри у тих, хто раніше вірив у справедливість боротьби;

• поява відчуття роздробленості у тих, хто бажає єдності;

• руйнування процесу формування об'єднань і коаліцій;

• виникнення тенденцій до поглиблення й розширення конфлікту;

• зміни пріоритетів настільки, що виникає загроза інтересам інших сторін.

Суперечливий характер конфлікту як соціального й соціально-психологічного явища полягає в тому, що вирішення конфлікту - обов'язкова складова частина процесу, однак завершення конфлікту не має чіткого прогнозування.

Потрібно навести деякі практичні рекомендації соціологів у сфері управління й конфліктології для застосування на практиці з метою уникнення негативних наслідків конфліктів.

1

Утворення підгруп, тобто поділ ворожих сторін на частини. Це реалізація відомого принципу "Розділяй і володарюй!". Такий прийом застосовується у великих та малих соціальних групах і поширений у політиці.

2. Виділення або ізоляція найбільш активної частини групи. Як правило, цей засіб здійснюється приховано, але коли неможливо, то це здійснюється у вигляді різних реорганізацій. Цей прийом активно застосовується у політиці.

3. Організаційні зміни в групі, що сприяють створенню загальних цілей у конфліктуючих сторін

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные