Социальные технологии как часть социальных отношений

Поняття «технологія», як відомо, виникло і почало «працювати» в системі технічного знання. Під цим прийнято розуміти дисципліну, що вивчає взаємодію засобів праці і сировини, матеріалів. Інтереси її перебувають головним чином у сфері виробництва.

Загальнотехнічне значення технології полягає в тому, що вона розкриває найраціональніші шляхи побудови, організації виробничого процесу, дає відповідні рекомендації. Загальний смисл «технології» розкривається як вчення про майстерність, вміння щось робити.

Питання побудови технологічних відносин і їх функцій дістали своє висвітлення в низці соціально-філософських праць, однак наявні висновки і пропозиції потребують свого уточнення, особливо в руслі висунутої концепції сталого розвитку.

Так, прийнято вирізняти два види стосунків людей у процесі виробництва. Матеріально-технологічні — це стосунки між спеціалістами, що випливають із технології та організації виробництва: між майстром і робітником, між керівником та інженером; між людиною і технікою. Матеріально-економічні — це такі виробничі стосунки людей, які визначаються формами власності на засоби виробництва.

У свою чергу, можливість технологізації соціальної діяльності міститься в структурі самої людської діяльності.

Як форма активної творчої взаємодії особистості з соціальним середовищем, спрямована на досягнення свідомо поставленої мети пізнання або перетворення довколишнього світу, вона включає також мотиви, умови, способи, результат.

В її основі — прагнення до реалізації інтересів і потреб (особистих,- групових, корпоративних, колективних, суспільних) шляхом розробки ефективних способів, прийомів впливу на соціальні об'єкти, процеси

Можна по праву говорити про вирізнення єдиної спільної засади процесу технологізації в будь-яких формах його прояву — це система відтворення. Хоча сутнісний бік такого твердження потребує, природно, глибшого проникнення в первинне тлумачення самого поняття технології як майстерності, вміння, мистецтва.

Характер процесів технологізації в природі, матеріальному виробництві, в соціальному житті має низку відмінних особливостей. Але поряд з суттєвими відмінностями технічних і соціальних технологій між ними є щось спільне — ознаки, елементи, структури, тобто закономірності системи відтворення. Тут — єдині і природа технології, і принципи функціонування й розвитку технологічних систем, і основні методи їх проектування, впровадження. Єдиною залишається і технологічна дисципліна.

При створенні умов, в яких можливий процес технологізації, потрібно враховувати: на виробництві — наявність сировини, обладнання, регламенту одержання кінцевого продукту, робочої сили; в соціальних процесах — збіг (або близькість) інтересів і потреб особистості і всіх, хто працює на підприємстві, в досягненні кінцевого результату; рівень потенційних можливостей особистості (освіта, професійні знання, психологічні дані, моральні якості та ін. ).

Таким чином, проблема технологізації соціальної діяльності не менш актуальна, ніж впровадження нової технології в матеріальне виробництво. Як неможлива висока продуктивність праці без сучасних технологій, так неможлива й реалізація концепції усталеного розвитку без проектування і впровадження технологій соціальної діяльності на основі застосування наукових методів і засобів, на базі соціальної творчості людей.

Значення технології полягає, насамперед, у тому, що вона надає людській діяльності раціональнішого характеру, включаючи в неї тільки ті процеси і операції, які справді потрібні для досягнення поставленої мети. Технологізація відповідає суб'єктивному прагненню людини визначити той природний алгоритм, який полегшить ЇЇ діяльність і підвищить її ефективність. Водночас необхідно прагнути досягнення максимальної послідовності і простоти, не допускати дублювання

1 2 3 4 5 6