Социология образования

Соціологія освіти

Соціологія освіти - галузь соціологічної науки, в межах якої вивчається освітній процес, механізм оволодіння людьми накопиченими наукою і соціальною практикою знаннями і узагальненим досвідом, передача цих знань через інститут освіти, його взаємодію із суспільством (виробництвом, соціальною стратифікацією, політикою, мораллю, ідеологією і т. д. ).

Виникла соціологія освіти на початку XX ст, головним чином у зв'язку з концепціями соціальної стратифікації, розподілу праці, освіти, виховання і пізнання як соціального процесу (Л. Уорд, Е. ДІоркгейм, М. Вебер, Дж. Дьюі та ін. ). Інтерес до соціології освіти в індустріально-розвинених країнах різко зріс в 60-70-і pp. у зв'язку із відставанням систем освіти, що склались, від нових вимог науково-технічної революції і на фоні масових виступів студентів і інтелігенції західних країн за демократизацію вищої і середньої школи. Ситуація, визначена американським соціологом Ф. Кумбсом як "криза освіти", викликала до життя багаточисельні дослідження доступності різних ступенів освіти, взаємовідносин учнівської молоді з педагогічним колективом, становища в системі суспільних відносин, інтересів і очікувань. Почалось широке вивчення ролі освіти як чинника "вирівнювання життєвих шансів "; каналу соціальної мобільності. Велика увага надається аналізу впливу соціального становища учня на його успіхи в системі освіти, зв'язку освіти і соціальної стратифікації (Н. Гросс, У. Бруковер, Р. Будон, Р. Коллінс), її взаємовідносини з процесами в економіці і політиці (П. Бурд'є, М. Ханнан).

В радянський період на початку 60-х праці з соціології освіти фактично відсутні. Але в наступні п'ять років їх чисельність різко збільшується. Однак, з 70-х до кінця 80-х pp. число праць стабілізується. Приблизно за кожні п'ять років в цей час з'являється від 180 до 200 публікацій, з проблем освіти захищаються десятки кандидатських і докторських дисертацій.

Об'єктами досліджень в соціології освіти . ставали учні і студенти. Помітний інтерес проявляється до загальних досліджень системи освіти як соціального інституту. Особлива роль надається вивченню ціннісних орієнтацій і, зокрема, вивченню професійних орієнтацій молоді. У 80-і pp

зросла увага до соціальних проблем безперервної освіти, ефективності різних форм перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників. В російській і вітчизняній соціології освіти її різні аспекти представлені в працях В. І. Астахової (освіта як фактор формування соціальної структури і соціальних переміщень, вплив освіти на виробничу діяльність), Н. А. Аітова, В. М. Димова, Л. Н. Когана, M. X. Тіт^Іи, В. А. Нечаева, В. Г. Харчевої, В. Т. Лісовського, Ф. Е. Шереж, Л. М. Герасіної (роль системи освіти у професійному самовизначенні молоді, формування студенства і його соціального обличчя), І. В. Бестужева-Лади, Ф. Р. ФіліІІова, В. Н. Шубкіна, Ю. А. Чернецького (соціальні функції освіти, освіта і життєві шанси молоді, підвищення якості освіти) та ін.

До свого виокремлення в самостійну соціологічну, дисципліну соціологія освіти розвивалася в межах соціології культури, концептуально вона нерозривно пов'язана із філософією освіти і соціологією культури (освіта с частиною культури), а у своїй практичній спрямованості - із соціологією виховання, педагогічною соціологією, соціальною психологією і соціальною педагогікою. Соціологія освіти, на відміну від загальної, спеціальної і соціальної педагогіки, вивчає не лише специфіку освітнього процесу, але й певну сукупність взаємозв'язків системи освіти з іншими соціальними системами суспільства, його соціальними інститутами, зв'язок освіти з

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы