Социология свободного времени

верств населення.

Для українського суспільства наприкінці XX ст. проблема вільного часу пов'язана з процесами, які відбуваються в соціально-економічній, духовній сферах, що вимагає формування нового підходу до особистості, її власного життя і діяльності у вільний час. Не менш суттєві й негативні чинники, які нині значною мірою обумовлюють особливості та специфіку використання вільного часу. Головним із них є безробіття, внаслідок якого постійно збільшується кількість незайнятого населення, що загострює проблему вільного часу, який повинен бути спрямований на задоволення культурних, пізнавальних потреб людини, розвиток її здібностей. Іншим чинником є занепад інфраструктури вільного часу, по якій болі-сно вдарила економічна криза. Найвразливішими виявилися ті її складові, що потребують значних капіталовкладень. У складному становищі перебувають багато театрів і музеїв, клубів і бібліотек, виконавських колективів. У вкрай важкому становищі опинилася мережа культосвітніх закладів — загальнодоступних бібліотек, клубів тощо.

Серйозною проблемою є вільний час молоді, оскільки кризу переживає уся система, пов'язана з інфраструктурою молодіжного вільного часу.

Категорія часу в соціології

Уявлення про час протягом людської історії були не однаковими. У давнину переважала думка, що рух часу від­бувається по колу з повтореннями певних циклів. У Біблії маємо свідчення про рух часу подібно до кругообігу води у природі: «Сходить сонце, і заходить сон це.  І поспішає до того місця, де воно сходило. . . Усі річки течуть у мо ре, а море не переповнюється. .

до того місця, звідки вони течуть, вони повертаються, щоб знову текти» – читаємо у Еклесіаста. «Рід ухо дить і рід приходить» – це вже про циклічність повторення людської історії. Все повертається «на круги свої». Така думка досить трива лий час переважала у суспільстві.  І лише набагато пізніше, з прийня ттям християнства як світової релігії, з вчення Августина Блаженого (354 – 430 рр. н. е. ), час було «витягнуто» у пряму лінію і показано йо го незворотність. Почалась «погоня за часом». Але оскільки у кінці життя кожної особистості неминуче настає смерть, то християнство ро звинуло доктрину про Царство Небесне, в якому існує для праведних вічне життя.  Таким чином, завдяки вірі у цю доктрину, час життя кожноїлюдини було поділено на тимчасове, земне існування, і вічне, безкі­нечне, небесне.

Соціологія розглядає саме час земного існування людини,волію чи будувати «Царство Боже» на землі, а не на небесах, залишаючи ос таннє для адептів теології. Повертаючись до визначеної нами основної мети соціології – поліпшення життя людей, можна сказати, що вона вивчає минулий час для покращання сьогодення, а сьогодення вивчає для, щоб зробити ще кращим майбутнє. Отже всі ці три іпостасі часу присутні у соціологічних дослідженнях, але найбільше нас цікавить сьогодення, і тому організація часу життя суспільства посідає важли ве місце в соціології. Кожна доба людського життя є маленькою складо вою загального бюджету часу суспільства, який можна розподілити на добовий, тижневий, місячний і т. д. Бюджет часу, таким чином, є розпо ділом часу за різними видами діяльності людини.  24 години доби можна поділити на такі складові часу:

– робочий час – це час, коли людина витрачає фізичні і духовні сили для виробництва тих чи інших споживчих вар тостей. Він складаєть ся з необхідного і додаткового часу;

– позаробочий час – це час, витрачений людиною на діяльність поза працею: домашня праця, задовольняння побутових потреб, догляд за дітьми, їх виховання, задоволь няння фізіологічних потреб, праця на власному допоміжному господарстві тощо;

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы