Социология труда

освоєння нею надбаної суспільством культури у сфері праці та основних форм трудової діяльності. Тому саме цей підхід як найраціональніший з погляду логіки розвитку взаємодії працівника з трудовою сферою дає можливість повніше і глибше розкрити зміст соціології праці і визначити її структуру. Перш за все досліджуються сутність і характеристики праці як базового соціального процесу, а також причини і рушійні сили, згідно з якими людина формує свої взаємовідносини з трудовою сферою, обирає професію і місце трудової діяльності, мотивація цієї діяльності. Далі розглядається трудова адаптація – особливий вид взаємодії працівника з навколишнім трудовим середовищем, процеси стимулювання і соціального контролю у сфері праці. Залежно від успішності функціонування трудового колективу, ефективності соціального управління відбувається згуртування або деструктивні процеси в колективах, які позначаються на масштабах і характері соціальних переміщень у сфері праці. Вивчення цих проблем „завершує” структуру соціології праці.

 Необхідно зазначити, що вказані процеси проходять по-різному залежно від їх масштабності. За цією ознакою можна виділити чотири основних рівні: 1) народне господарство; 2) регіон (галузь); 3) об’єднання і підприємство; 4) працівник – індивідуальний рівень.

 Запропонована логіка вивчення курсу „Соціологія праці” в цілому відповідає тим теоретико-методологічним принципам, що склалися у вітчизняній соціологічній науці. До цих принципів належать:

  • Соціальні і технологічні аспекти праці ( розглядаються в межах загального поліпшення способу життя працівників).
  • Трудова діяльність ( вивчається комплексно, в єдності її техніко-технологічних і соціально-організаційних аспектів)
  • Організація дослідження та інтерпретація їх результатів (спирається на розуміння місця праці в сукупній діяльності людей).

 Вказані принципи вдається реалізовувати тим більшою мірою, чим повніше і обгрунтованіше використовуються ті чи інші методи і методики проведення соціологічних досліджень. Залежно від масштабів і завдань дослідження застосовують як теоретичні методи (для виявлення цілісної картини загальних закономірностей процесу праці), так і методи емпіричних (прикладних) соціологічних досліджень. До першої групи належать порівняльно-історичний, генетичний, порівняльно-типологічний і типологічний методи. Друга група включає в себе систему методів – анкетне опитування, аналіз документів, спостереження, а також процедури узагальнення та інтерпретації емпіричних даних

 Як правило, під час проведення досліджень у трудових колективах застосовується загальна методика емпіричних досліджень. Однак є певна специфіка трудових досліджень, яка виявляється: а) у змісті основних напрямів дослідження; б) в особливих вимогах до використання методів конкретно-соціологічних досліджень.

 Слід зауважити широке застосування в соціології праці кількісних математичних методів, активне залучення для аналізу та опрацювання соціологічної інформації обчислювальної техніки. Таким чином, соціологія праці – це самостійна спеціальна психологія, яка, спираючись на загально соціологічні теорії, закони і закономірності соціальних відносин, виокремлює для вивчення особливий їх вид – соціально-трудові відносини. При цьому соціологічними методами досліджується різноманітний вплив трудової діяльності на соціалізацію індивіда чи соціальної спільноти, на пов’язану з працею зміну їхньої ролі і статусу в соціальному житті.

 Соціологія праці, як і будь-яка наука, виконує певні функції в життєдіяльності суспільства. Найважливіша з них – інформаційна, яка полягає в забезпеченні управлінських структур суспільства соціологічною інформацією, що дає об’єктивну і повну картину соціальної ситуації на підприємстві, в галузі і виробничій сфері в цілому.

 Пізнавальна функція соціології праці пов’язана з розширенням пізнання закономірностей соціально-трудових відносин,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы