Сонет в литературе эпохи эпохи Возрождения

Тиціана, Мікеланджело, Дюрера, Брейгеля, Рабле, Сервантеса, Шекспіра, Боккаччо, Еразма Роттердамського, Монтеня. Але своїм культурним відродженням Європа, можливо, в першу чергу, зобов'язана великому італійцеві, Франческо Петрарці. Це був перший видатний гуманіст, поет, котрому вдалось побачити цілісність течії думок, що передували Відродженню, і об'єднати їх у поетичному синтезі, котрий став програмою наступних європейських поколінь.

Петрарка — засновник нової сучасної поезії, людина, яка наважилася в мороці середньовіччя запалити полум'я не так божественного, як земного, людського почуття. Петрарка – родоначальник нової сучасної поезії. Його “Книга пісень” (“Canzoniere”) надовго визначила шляхи розвитку європейської лірики, ставши свого роду незаперечним взірцем. “Книга пісень” складається з 317 сонетів, 29 канцон, а також балад, секстин і мадригалів. Поет засвоїв досвід любовної лірики попереднього часу – трубадурів, поетів „солодкого нового стилю”, але створив поезію нового типу, в якій наблизився до реального земного життя і людини. Привертає увагу прагнення Петрарки подолати складний алегоризм. Обійтись зовсім без алегоризму поет ще не може, але більше використовує його тільки як поетичний прийом.

По суті, «Книга пісень» — це насамперед картина різних щиросердних станів Петрарки. Протягом десятиліть він оспівував жінку, яка не сказала йому жодного ласкавого слова. У дзеркалі любові увесь час відбивався його складний внутрішній світ. У поезіях Лаура сприймається як справді жива: у неї легка хода, ніжний голос, золоте волосся. Новаторство Петрарки полягає в тому, що він не лише створює образ коханої, а й розкриває внутрішній світ свого героя, який любить і страждає. Так, Петрарка стає творцем нової, психологічної лірики, що стала дорогоцінним внеском у скарбницю світової поезії

Поетичний тріумф Лаури став одночасно й тріумфом Петрарки. Не випадково в «Книзі пісень» ім'я Лаура так тісно пов'язане зі словом лавр. Часом стирається навіть межа, що відокремлює Лауру від дерева слави, прекрасна жінка перетворюється на символ земної слави для поета. Вона вінчає його чоло гілкою зеленого лавра, і через тисячу років люди будуть пам'ятати про співця Лаури.

Головний зміст поезій Петрарки – відтворення особистісних переживань. Душа поета сповнена протиріч. Він страждає від незгоди між розумом і почуттям, ідеальним платонізмом і чуттєвим коханням; земне існування здається йому суєтним, і в той же час він усвідомлює неможливість подолати в собі реальні земні пристрасті. Внутрішнє життя людини виявилося в ліриці поета складним і багатим, чого середньовічна поезія досі не знала. В цьому і полягає гуманістичний реалізм Петрарки, який справив великий вплив на розвиток ренесансної лірики у країнах Європи.

Сторіччя відокремлюють нас від Італії XIV століття. Але через безодню років вдячне людство шанобливо пронесе ім'я Петрарки як одного з засновників гуманізму, поета, який оспівав не так божественне, як радість людського буття, земну любов до прекрасної жінки, його прості й тому такі високі думки і почуття.

 

2. 2 Новаторство Шекспіра в жанрі сонету

Найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури Відродження була творчість Вільяма Шекспіра (1564 – 1616). У 1690-ті роки в Англії захоплювалися поезією. Шекспір теж віддав данину цьому виду творчості. Зразком для нього, які і для інших поетів, був Петрарка, слава якого сягнула за

1 2 3 4 5 6 7