Соотношение международного и национального права
План
Вступ
1. Співвідношення міжнародного і національного права
2. Міжнародне право про взаємодію з національним правом
3. Національне право про взаємодію з міжнародним правом
4. Міжнародне право в праві України
Використана література
Вступ
Проблема співвідношення міжнародного та національного права є сьогодні однією з ключових проблем теорії та практики міжнародного права. У цьому аспекті в науці міжнародного права багато обговорюють тему «дихотомії права», тобто поділу права на національне і міжнародне.
Одразу звернімо увагу на те, що концепція дихотомії права має сенс лише тоді, коли ми розглядаємо право як один із аспектів діяльності держави, тобто пов’язуємо право з державою, що є характерним для позитивістського юридичного світогляду. Якщо ми бачимо в праві такий феномен соціального буття, який існує поза державою і незалежно від неї, тоді у нас менше підстав говорити про дихотомію права, оскільки у такому ракурсі право є цілісним явищем.
Нагадаємо, що концепція дихотомії права з’явилася наприкінці епохи Середньовіччя, а середньовічний універсалізм ще не знав поділу між суто внутрішніми (національними) та міжнародними аспектами регулювання соціальних відносин. Тільки з появою співтовариства суверенних держав виникає потреба в розмежуванні двох окремих систем права – міжнародного та національного, які базуються на різних засадах нормативного регулювання.
Співвідношення міжнародного і національного права
Привертає увагу той факт, що впродовж значного періоду часу співвідношення між національним і міжнародним правом не були в центрі уваги юридичної науки та практики, оскільки ці системи права регулювали різні сфери, а колізії між їхніми нормами виникали доволі рідко
Так, національне право регулювало переважно внутрішньодержавні відносини, а предметом регулювання міжнародного права були міждержавні стосунки, які стосувалися таких питань, як право війни, право миру, укладення міжнародних договорів та союзів, а також питання сфери юрисдикції держави.
Крім того, слід зазначити, що з погляду матеріального джерела міжнародного права дихотомія права також не має особливого значення. Так, школа природного права розглядає право як єдине явище, що випливає з одного джерела. Тому для цієї школи дихотомія права не є важливим.
Соціологічна школа, яка вбачає матеріальне джерело права в соціальній взаємозалежності, також не підтримує концепцію дихотомії права; так само як і психологічна школа права, для якої джерелом усього права є юридичні емоції.
Навіть для юридичного позитивізму, з погляду матеріального джерела права, дихотомія права не має великого значення, оскільки для цієї школи міжнародне і національне право мають спільне джерело – волю держави. Якщо у випадку національного права воля держави виражається в односторонній спосіб, то у випадку міжнародного права воля держави виражається спільно з волею інших держав.
Дихотомія права має сенс, якщо говорити про неї в контексті формальних джерел права. Виходячи з такої формальної думки наприкінці XIX ст. у доктрині міжнародного права було сформульовано дуалістичну (або плюралістичну) концепцію, згідно з якою міжнародне і національне право являють собою дві окремі правові системи, що існують і функціонують незалежно одна від одної. Можна сказати,