Сотрудничество Украины с Европейским Союзом (ЕС) в области туризма

Президента України від 11. 04. 2002 № 331 “Питання Державної туристичної адміністрації України”, яким затверджено Положення про Державну туристичну адміністрацію України, а також Законами України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (1775-ІІІ від 01. 06. 2000), “Про туризм” (в редакції Закону від 18. 11. 2003 № 1282-ІV).

З метою забезпечення рівності прав і законних інтересів суб’єктів господарювання в галузі туризму Законом (1775-ІІІ від 01. 06. 2000) встановлено, що  туроператорська та турагентська діяльність підлягає ліцензуванню.

Постановами Кабінету Міністрів України від 14. 11. 2000 № 1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування” та від 04. 07. 2001 № 756 “Про  затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04. 03. 2004 р. № 267), Державна туристична адміністрація України визначена органом ліцензування туроператорської та турагентської діяльності, Рада Міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації - органами ліцензування турагентської діяльності, а також  визначено  перелік документів,  які додаються до заяви про видачу ліцензії на вищевказані види господарської діяльності.

З огляду на те, що ліцензія на туристичну діяльність носить заявочний характер, будь-який суб'єкт господарювання може здійснювати діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг, при дотриманні відповідних Ліцензійних умов.

Туристичний сектор характеризується активними приватизаційними процесами: приватизовані практично всі державні підприємства шляхом корпоратизації та створення акціонерних товариств як в готельному господарстві, так і підприємствах харчування. Спостерігається тенденція досягнення 100 % рівня приватизації. Це, в свою чергу, створює передумови для розвитку малого та середнього підприємництва в галузі туризму, враховуючи зростання кількості малих готелів, фермерських господарств, що займаються сільським туризмом, тощо.

Зазначені заходи сприяють розвитку та диверсифікації ринку послуг в Україні, максимальному задоволенню потреб споживачів щодо туристичного обслуговування.

Туристичні послуги, що надаються в Україні, визначені Державним  класифікатором продукції та послуг ДК-16, розробленим у відповідності до класифікації, діючої в Європейському Союзі

Держтурадміністрацією спільно з Державним науково-дослідним інститутом "Система" у 2003 р. були розроблені та наказом Держспоживстандарту України від 08. 12. 2003 р. № 225 затвердженні національні стандарти України:

ДСТУ 4268 : 2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги".

ДСТУ 4269 : 2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів".

Стандарти набули чинності з 01. 07. 2004 р.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. №390-р "Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму" Держтурадміністрацією проведено науково-дослідну  роботу по вивченню та аналізу існуючого досвіду щодо систем класифікації та розпочато роботу по розробці нормативно-правової бази для запровадження  Державної системи класифікації засобів розміщення.

Розпочато спільну роботу з Київським національним торгово-економічним університетом над Державним стандартом "Послуги туристичні. Типи засобів розміщення туристів. Терміни та визначення", а також передбачається провести роботу по адаптації європейського стандарту EN 13809 "Туристичні послуги. Туристичні агентства та туроператори. Термінологія".   

З метою приведення стандартів якості туристичного обслуговування в Україні до відповідних норм ЄС Державною туристичною адміністрацією України спільно з ДНДІ „Система” (м. Львів) розроблено ДСТУ „Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги” та „Послуги туристичні. Класифікація готелів”, які на даний час перебувають в Держстандарті та введені

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы