Современная украинская философия

буває державотворчим і державоруйнуючим. Першу форму В. Липинський називав патріотизмом, а другу – шовінізмом. Шовінізм може привести тільки до загибелі України.

У статті “В’ячеслав Липинський і слово” Ю. Шаповал цілком слушно зауважує, що В. Липинський вмів “не тільки правильно розставити емпірику, а й прилучити читачів до досвіду історії, збудити історичну пам’ять через розкриття індивідуальних доль людей, поколінь, держав, націй <. . . >”[Дзвін. – 1994. - №6. – С. 150]. Як приклад можна навести змістовну історичну працю вченого, присвячену діяльності Богдана Хмельницького, у якій В. Липинський як оригінальний філософ всебічно аналізує конкретні історичні факти, політичні погляди різних класів та особистостей, виявляє взаємозв’язок явищ та подій.

У 60 – 90–ті роки, незважаючи на “застойні часи”, мав місце подальший розвиток різних галузей філософського знання. Активізації філософського життя наприкінці 50-х – на початку 60-х років сприяло певне пом’якшення політичної ситуації. Директором Інституту філософії АН України від 1962 по 1968р. був відомий філософ П. В. Копнін, який досліджував проблеми логіки, теорії та методології пізнання. У своїх публікаціях (“Диалектика как логика и теория познания”, “Гносеологические и логические основы науки” та ін. ) він підкреслював, що не може бути “чистої” гносеології, вона може бути тільки “людською” гносеологією. Завдяки П. В. Копніну відбувалася певна переорієнтація філософської уваги: від того, що є об’єктивною реальністю та не залежить від людини, від об’єктивних законів розвитку на пізнавальні та світоглядні можливості людини, на ціннісні регулятиви людського життя. У 1964 та 1965 роках виходять колективні монографії “Проблема мышления в современной науке” та “Логика научного исследования”. До вагомих наукових результатів в галузі логіки слід віднести праці М. Поповича, С. Кримського, П. Йолона, В. Мельникова, Б. Парахонського, А. Ішмуратова та інших вчених.

У 60-ті роки активно досліджувалися методологічні функції матеріалістичної діалектики. Світоглядні функції діалектики розглядалися, головним чином, через аналіз її методологічних функцій у сучасному науковому пізнанні.

У 70 - 80-ті роки друкуються праці з світоглядно – гуманістичної тематики. Це, насамперед, колективна монографія “Человек и мир человека”, а також праці В. І. Шинкарука і О. І. Яценка (“Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения”), В. Ф. Чорноволенка (“Мировоззрение и научное познание”, “Практика – познание - мировоззрение”), В. Г. Табачковського (“Критика идеалистических интерпретаций практики”), В. П. Іванова (“Человеческая деятельность – познание - искусство”), О. І. Яценка (“Целеполагание и идеалы”), Ю. В. Осичнюка (“Идеал и деятельность”), М. Ф. Тарасенка (“Философские аспекты отношения человек - природа”, “Природа, технология, культура: философско-мировоззренческий анализ”), В. А. Малахова (“Культура и человеческая целостность”), колективна праця “Философия гуманизма” та ін.

Вагомим внеском у дослідження історико-філософських проблем, включаючи проблеми сучасної світової філософії, є дослідження М. В. Поповича, І

В. Бичка, В. С. Горського, Л. Т. Левчук, В. І. Шинкарука, Ю. В. Кушакова, Г. А. Заїченка, І. В. Огородника, Є. М. Причепія та ін.

Плідно працювали українські вчені і над дослідженням історії української філософської думки. Помітним явищем стали праці А. І. Пащука, О. П. Павелка, І. О. Табачникова, І. В. Іваньо, М. В. Поповича, В. М. Нічик, Я. М. Стратій, М. В. Кашуби, А. К. Бичко, В. С. Горського та ін. Важливе місце відводилося дослідженню та переосмисленню спадщини мислителів Київської Русі, представників українського гуманізму, філософів Києво-Могилянської академії, Г. С. Сковороди.

Значним є доробок українських філософів в галузі етики та естетики. У 70 – 80-ті роки друкуються праці О. І. Фортової, В. О. Кудіна, В. П. Іванова, П. І. Гаврилюка, А. Т. Гордієнка, І. В. Іваньо та ін. Видатний філософ А. С. Канарський вивчав проблеми діалектики естетичного процесу в загальному контексті наукового пізнання й культури. Він досліджував гносеологічні аспекти естетичного, природу та форми естетичної культури, взаємозв’язку практики та естетичної свідомості.

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы