Современное состояние гостиничного хозяйства в Украине

готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, мо­лодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні прак­тично не розвинуті.

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядку­вання. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Зако­ну України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

  • Завантаженiсть по Українi 25%, в Києвi - 44%
  • Забезпеченiсть готельними мiсцями - 2,4, в Києвi - 7.

Готелi, що вiдповiдають свiтовим стандартам: 0,8, в Києвi - 2.

П"ятизiрковi готелi - "Днiпропетровська Україна", "Прем"єр Палас", "Кемпiнскi  (Одесса)".

Управлiння: Акцiонернi Товариства - часто контрольний пакет акцiй у Дежави.

Туристські комплекси — сукупність рекреаційних підприємств, різ­них за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених на туристському маршруті й об'єднаних загальною функціональною програмою — ту­ризм. Туристські комплекси включають різноманітні типи туристських підприємств: туристський готель, туристська база, автотуристські підприєм­ства (мотор-готель, мотель, кемпінг), водні туристські підприємства (ботель, ботокемпінг, флотель, флотокемпінг, акватель), мобільні туристські підприємства (потяг, теплохід), флайтель, туристський притулок і хатина.

Санаторні комплекси — сукупність рекреаційних підприємств, різ­них за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених у лікувальній місцевості (курорті) і об'єднаних загальною функціональною програ­мою — лікування. Санаторні комплекси включають різноманітні типи санаторних підприємств: санаторій, санаторій-профілакторій, дитячий санаторій, спеціалізований санаторій, санаторний табір, лікарня.

Комплекси відпочинку — сукупність рекреаційних підприємств, різ­них за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених у міській, приміській або міжосельній зонах відпочинку й об'єднаних загальною функціональною програмою — відпочинок-релаксація. Комплекси від­починку включають різноманітні типи підприємств: база відпочинку, будинок відпочинку, пансіонат, дитяча дача, дитячий табір, молодіжний/ табір, санаторій-пансіонат, курортний готель.

Сучасна типологія засобів розміщення визначається розвитком рек­реаційної інфраструктури, забезпеченням її нормативно-експлуатацій­ними актами, виявленням функціонально-технологічних структур.

Типологічна уніфікація засобів розміщення дає змогу створити стан­дарт засобів розміщення, центральною частиною якого має бути їхня класифікація на основі класифікації засобів розміщення, розробленої ВТО

Усі засоби розміщення можна класифікувати за формами, видами й типами. Форми засобів розміщення визначаються основним видом дія­льності: тільки розміщення або розміщення плюс послуги. Традиційно тільки розміщення надавали підприємства неготельного типу (non hotel type). Розміщення плюс послуги надавати підприємства готельного типу. Види засобів розміщення визначаються соціальними умовами розмі­щення: колективні, індивідуальні, приватні. Типи засобів розміщення визначаються їхнім функціональним профілем.

Відмітною рисою підприємств готельного типу є технології готель­них послуг.

Структурні зміни в готельному господарстві України вимагають упровадження уніфікованих технологій для створення нової політики "готельної марки": підвищення якості послуг і комфортності підпри­ємств, використання нових технологій та комплексної автоматизації тех­нологічних процесів.

Засоби розміщення є основними джерелами статистичних даних із внутрішнього туризму. Для обстеження засобів розміщення використо­вуються конкретні методи:

1)  реєстрація засобів розміщення; 

2)  перепис засобів розміщення;

3)  обстеження гостей у засобах розміщення.

За статистикою в 1990 р. у колишньому Радянському Союзі налічу­валося близько 350 тис. готельних місць.

Нині у Росії — 250 тис. готельних місць (у Москві — 75 тис. місць, у Санкт-Петербурзі — близько 30 тис. місць); в Україні — 120 тис. місць (у Києві — 16

1 2 3 4

Похожие работы