Современное состояние гостиничного хозяйства в Украине

тис. готельних місць).

За статистикою ВТО майже половина готельних місць світу (40 %) розміщені в Європі.

Показник забезпеченості готелями визначається кількістю готель­них місць на 1000 жителів.

Нормативним показником вважається 10 готельних місць на 1000 жителів. По Україні такий показник становить 2,3 готельних міс­ця на 1000 жителів, по Києву — 6 готельних місць (для порівняння: у Москві — 9,3 готельних місця; у Санкт-Петербурзі — 6,4; у Парижі — 38,4; у Відні - 25,6).

11 194 418 готельних службовців, що становить 5 % від загальної кіль­кості службовців, зайнятих у туристській індустрії. Світова готельна практика пропонує градацію відношення чисельності персоналу до кіль­кості готельних місць: 0,22 — 0,76.

В Україні починаючи з 1992 р. спостерігається скорочення числа готельних підприємств, зменшення кількості місць і чисельності персо­налу. Так, з 1992 по 1995 р. кількість готелів зменшилася на 15,6 %, номерів — на 11,6 %, місць — на 16,6 %, число готельних службовців — на 3,4 %. З 1995 по 1998 р. скорочення кількості готелів сповільнилося і становило 4,9 %, номерів — 11,1 %, місць — 13,05 %, але зріс відсоток скорочення готельних службовців до 7,4 %. При цьому показник чисель­ності персоналу на одне готельне місце з 1992 р. постійно зростав (від 0,18 до 0,21), а з 1995 р. - стабілізувався (0,215 - 1995 p. ; 0,217 -1996 p. ; 0,219 - 1997 p. ; 0,216 - 1998 р. ) (табл. 1. 7).

У Києві з 2004 р. змінюються кількісні й якісні характеристики готельних підприємств: кількість готелів скоротилася на 5,75 %, номе­рів — на 17 %, місць — на 27 %, число готельних службовців —- на 12,3% (табл. 1. 8)

На чисельність персоналу впливає рівень комфорту — категорія готелю, підтверджена сертифікатом.

За статистикою 2004 р. в Україні 50,8 % готельних підприємств було заявлено на сертифікацію (табл. 1. 9).

Станом на 11. 06. 2000 р. підтвердили свою категорію тільки 9 % готельних підприємств по Україні та 43% — по Києву (табл. 1. 10).

 

Динаміка сертифікації підприємств готельного типу визначається існуючими формами власності та управління. За статистикою 2004 р. готельні підприємства колективної форми власності становили 57 %, державні — 40,5 %, приватні — 2,6 % від загальної кількості готельних підприємств. При цьому було заявлено на сертифікацію: з колектив­них — 45,6 %, з державних — 56 %, з приватних — 80 % .

Крім того, форми управління готельними підприємствами визнача­ються їхньою підпорядкованістю різним відомствам (за статистикою 1998 р. таких відомств було 18 по готельних підприємствах і 41 по санаторних).

Таке розходження і неузгодженість форм управління впливають на технологію, якість і вартість готельних послуг. Наприклад, за статисти­чними даними 1997 р. середня ціна проживання в готелях України зросла за рік на 11 %, у готелях Києва — на 26,5 %. Зростання цін визначило динаміку прибутків від експлуатації за рік .

Зростання доходів (у 2004 р. на 71 % порівняно з 2001 р. ) при загальному зниженні інших показників (місткості — на 17 %, надання ліжко-ночей — на 25 %) пов'язано з інфляційними процесами і ринко­вими умовами ціноутворення. На рівень цін впливає кілька чинників: розмір собівартості й нормативного прибутку, рівень конкуруючих цін, співвідношення попиту і пропозиції.

Собівартість виробництва послуг є вихідною базою калькуляції цін, нижче яких готель не може продавати свої послуги. Завдання зниження собівартості до рівня купівельної

1 2 3 4

Похожие работы