Современное состояние скаутинга в Украине

style="font-size: конфесійною ознакою. З самого початку Пласт однозначно заявив про свою позаконфесійність і непідпорядкованість будь-яким релігійним організаціям. При цьому Пласт налагодив тісну співпрацю з основними церквами України - Православною та Греко-католиць-кою, про що свідчать відповідні документи. Отже, пластуни на практиці реалізують свій скаутський обов'язок вірності Богу. Найпереконливішим свідченням релігійної відкритості Пласту є членство в організації осіб мусульманського віровизнання. В даному питанні Пласт є навіть більш толерантним, ніж Світовий Скаутський рух, який допускає поділ скаутів в національній організації за конфесійною ознакою (див. лист ВСК, зацитований на початку);

за національною ознакою. Цей аргумент найчастіше використовується опонентами Пласту, мовляв, Пласт - організація націоналістична. Цей аргумент є провідним і в листі ВСК, де організацію звинувачено (звучить незбагненно) в патріотизмі. Отже, щодо національних ознак, то Пласт ніколи офіційно чи неофіційно не заявляв про обмеження свого членства за національною ознакою. Членами Пласту були, є і будуть (якщо забажають) громадяни не лише українського самоусвідомлення. Членами Пласту є громадяни російської, кримсько-татарської та інших національностей. У Пласті, можливо, ніхто й не звертав би особливої уваги на цю проблему, якби не хворобливо пильна увага до неї представників СОСР та значної (якої?) кількості «. . . молодих людей, котрі бажають сьогодні стати скаутами в Україні. . . ». Виявляється, Їх не влаштовує «. . . імідж Українського патріотичного молодіжного руху.

. », з яким вони «. . . не можуть ідентифікуватися». Отже, обов'язок скаута щодо своєї Батьківщини - патріотизм - ставиться Пласту в провину. Але ж чи про скаутінг ведеться мова взагалі? Чи, можливо, в Україні закладаються основи нового, «сучасного», «євроазійського» скаутінгу, в якому один з базових принципів, сформульований Бі-Пі, є ганебною плямою, що не дозволяє організації репрезентувати державу у Світовому Скаутському русі. На жаль, будь-яка аргументація відсутня. Ще один «тяжкий гріх» приписується Пласту неофіційно - це його україномовність в офіційному діловодстві. Виявляється, послуговування офіційною державною мовою - це теж причина, яка не дає можливості декому «. . . ідентифікуватись».

Але найпікантніший аргумент-рецепт лідери ВСК подають у кінці свого листа. Виявляється, пластуни, хоч їх організація не відповідає скаутським принципам, можуть в індивідуальному порядку вступати в організацію «Скаути України». Це, на перший погляд, абсурдне трактування насправді має глибинну основу, адже в новоствореній організації, яка відповідатиме вимогам СОСР, треба ще й комусь працювати. А реальний кадровий потенціал, стійкість структури, імідж мас - саме Пласт.  

На жаль, спроби представників Пласту з'ясувати всі ці проблеми безпосередньо з проводом світового скаутінгу (зустріч в Женеві з керівництвом МСБ) наштовхнулись, м'яко кажучи, на нерозуміння. Керівники МСБ , ВСК добре знали про те, що в листопаді 1999 року відбудеться черговий з'їзд Пласту, який прийме відповідні заяви і рішення на найвищому рівні. Але комусь в Женеві дуже нетерпілось зробити висновки до з'їзду, щоб поставити Пласт перед доконаним фактом. Такі дії спричиняють нагадування про скаутське братерство, де присутня звичайна толерантність. Мимоволі окреслюється невтішний висновок: комусь не дуже хочеться бачити Пласт представником України в Світовому Скаутському русі. Кому?

Перспективи на тлі «женевської» моделі

Сучасна ситуація з розвитком скаутського руху в Україні виглядає досить цікаво. Пласт на своєму VI з'їзді однозначно підтвердив свою скаутську сугь - відкритість і готовність виступати інтегруючим началом для створення єдиної

1 2 3 4 5 6

Похожие работы