Современные тенденции развития социологической теории
Конфлiкцiонiсти розглядають владу як те, що доступне тiльки для небагатьох членiв суспiльства i що подiляється мiж ними дуже нерiвно. I тому, - з точки зору конфлiкцiонiстiв, - влада, по-перше, - є джерелом конфлiкту, i по-друге, - вона базується на насильствi.
Ций висновок орiєнтує конфлiкцiонiстiв на аналiз розподiлу у суспiльствi тих ресурсiв, якi дають тим, хто їми володiє, ту чи iншу владу.
Наприклад, конфлiкцiонiсти вважають те, що вiдбулося з американськими аборигенами, було невiдворотним, тому що бiлi поселенцi були чисельнiшими, багатшими i мали набагато бiльш досконалу зброю. При такому спiввiдношеннi ресурсiв, бiлi поселенцi - з точки зору конфлiкцiонiстiв - були просто приреченi на те, щоб захопити землi i надра iндiанцiв i мало що дати їм натомiсть.
З позицiй конфлiкцiонiзму дивно не те, що релiгiйнi та моральнi переконання бiлих поселенцiв їх не зупинили, а дивно те, що iндiанцi не були знищенi повнiстю.
Третє з основних припущень конфлiкцiонiзму полягає втому, що цiнностi та iдеї розглядаються не як засоби солiдарiзацiї усього суспiльства, а як знаряддя певних соцiальних груп, що використовують їх для досягнення своїх власних, групових цiлей.
З точки зору конфлiкцiонiстiв консенсус стосовно цiнностей суспiльства є функцiєю. Вони вважають, що ожновладцi примушують тешту населення до поступливостi i згоди.
У бiльшостi випадкiв конфлiкцiонiсти характеризують iдеї як вiдображення групових iнтересiв. Особливо це стасується iдей економiчних, полiтичних та правових.
Двi течi ї у конфлiкцiонiзму: "критична" та "аналiтична".
Окресленi вище основнi елементи конфлiкцiонiстських теорiй є загальними практично для усiх їх прибiчникiв
В той же час серед конфлiкцiонiстських концепцiй вирiзняються двi досить рiзнi традицiї.
Найбiльш суттєвi вiдмiнностi цих традицiй полягають у двох аспектах.
По-перше, у їх уявленнях про суспiльнi науки. По-друге, у їх поглядах, що до можливостi або неможливостi викорення соцiальних конфлiктiв. Детальнiше це можна охарактеризувати таким чином. Представники однiєї з цих течiй у конфлiкцiонiзмi вважають, що у кожного спецiалiста у галузi суспiльних наук є моральний обов'язок займатися критикою суспiльства. Одночасно вони вважаєть, що у суспiльних науках неможливо вiдокремити аналiтичнi судження вiд оцiнних суджень або факти вiд цiнностей.
Крiм того, теоретики цього напрямку у бiльшостi подiляють ту точку зору, що може скластися суспiльство, у якому вже не буде iснувати пiдгрунтя для соцiальних конфлiктiв. У цьому вiдношеннi цих теоретикiв нерiдко називають утопiстами.
Представники другої течiї у конфлiкціонiзмi, навпаки, вважають конфлiкт невiд'ємною та постiйною властивостю суспiльного життя.
Вони також вiдкидають iдею про те, що висновки суспiльних наук завжди цiнностно навантаженi. Прибiчники цiєї течiї у конфлiкцiонiзмi спрямовують свої зусилля на побудову суспiльних наук за тими самими канонами об'єктивностi, за якими функцiонують природничi науки.
Цю течiю у конфлiкцiонiзмi найчастiше називають аналiтичною.
Спецiалiсти з iсторiї соцiологiї, що дослiджують походження сучасних теоретичних концепцiй, вiдзначають, що перша - критична - течiя у конфлiкцiонiзмi має своїм джерелом працi Карла Маркса. До цiєї течiї