Современные тенденции развития социологической теории
Вiдповiдно, критики iнтеракцiонiзму пiдкреслюють, що iнтеракцiонiзм може сприяти перебiльшенню значення безпосередньої соцiальної ситуацiї.
Фокусуючи увагу на подробицях мiжособових взаємодiї, iнтеракцiонiсти часто не помiчають тих зв'язкiв, що мають мiсце мiж рiзними епiзодами взаємодiй.
Якщо казати коротко, то можно вiдмiтити, що для iнтеракцiонiзму важно вiдобразити адекватно великомасштабнi аспекти органiзацiї суспiльства та вiдносини мiж рiзними суспiльствами.
Головна увага фокусується на суб'єктивних аспектах людської поведiнки i на тому ситуативному контекстi, у якому вона відбувається.
Що ж стосується об'єктивних реалiй соцiального життя - таких, наприклад, як нерiвний розподiл у суспiльствi богатства, влади i престижу, - iнтеракцiонiсти їми або нехтують, або приймають як такi, що не викликають питань.
За останнi десятирiччя деякi iнтеракцiонiсти робили спроби включити до цього пiдходу структурнi та великомасштабнi компоненти суспiльного життя, але цi спроби ми будемо розглядати пiзнiше, коли будемо вивчати вiдповiднi соцiальнi об'єкти.
Висновки
У сучаснiй соцiологiї найчастiше видiляють три основних теоретичних пiдходи: функцiоналiстський, конфлiкцiонiстський та iнтеракцiонiстський. Розглянемо сучасні тенденції розвитку соціологічної теорії.
Структурно-функцiональний - або просто функцiоналiстський пiдхiд сформувався у серединi нашого сторiччя в основному спираючись на iдеї двох з класикiв соцiологiї, а саме англiйця Герберта Спенсера та француза Емiля Дюркгейма, якi притримувались великомасштабного - тобто макросоцiального - погляду на соцiальне життя.
Основну iдею цього пiдходу коротко можна сформулювати так: суспiльство як соцiальна система
Функцiоналiсти намагаються зробити двi речi:
- встановити зв'язки частин суспiльства iз суспiльством у цiлому,
- та встановити зв'язки кожної окремої частини суспiльства з iншими його частинами. Такi iнститути як сiм'я, релiгiя, економiка, держава, освiта належать до найважливiших складових частин кожного суспiльства.
Функцiоналiсти розглядають структурну побудову соцiальних iнститутiв подiбно до того, як бiологи розглядають структурну побудову органiв тiла.
Функцiоналiсти вважають, що високий ступiнь згоди з'єднує суспiльство, перетворюючи його у добре згуртовану одиницю, тому що забезпечує основу для соцiальної iнтеграцiї та стабiльностi. А у стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей шляхом процесу соцiалiзацiї приходить до прийняття правил свого суспiльства, й переважна частина членiв суспiльства звичайно живе за цими правилами.
У сучаснiй захiднiй соцiологiї функцiональний пiдхiд найчастiше оцiнюється як, корисний засiб опису суспiльства, iдентифiкацiї його складових частин та їх функцiй. Але також пiдкреслюється що функцiоналiзм дає переважно статичну картину суспiльства - картину соцiального життя у певний iсторичний час. Тобто, звертається увага на те, що функцiоналiзм не дає картину розвитку суспiльства.
З точки зору цього напрямку важко дослiджувати соцiальнi змiни, а тому - i iсторичнi процеси в цiлому. Цей пiдхiд не дає можливостi з'ясувати, як складалися тi соцiальнi форми, що iснують зараз.
Головною альтернативою функцiоналiзму у аналiзi основних структур суспiльства - є конфлiкцiонiзм.
В