Становление украинского театра на территории Ровенской

над серйозною драматургією. Увесь гурт акторів мав велику надію на те, що А. Довгопільський допоможе створити цікавий творчий колектив однодумців, адже він був освіченою, інтелігентною людиною.

Міська влада і Рейхскомісаріат позитивно відгукнулися на заяву А. Довгопільського, і він був призначений на посаду директора Рівненського міського театру, а його заступником став Л. Заньківський. Німецька влада надзвичайно прихильно ставилась до творчості А. Довгопільського та його дружини – балерини Ольги Сергіївни. Майже не було концертної програми, щоб їх не запрошували до участі в них.

Таким чином два творчих колективи об’єдналися в один професійний у театральній споруді Л. Зафрана.

М. Гуцуляк у своїй книзі „Про близьке здалеку” згадує: „Демо-Довгопільський незабаром організував театр у Рівному, в якому виступали непересічні сили, такі як дружина генерала М. Омеляновича-Павленка – Ф. Павленко. Він ставив чудові побутові вистави, творив ревю на взірець українського театру. побутові вистави, творив ревю на взірець українського балету. До того ж заангажував фахівця, диригента Київського оркестру Штайгера. Рівне до того часу не могло похвалитись чимось подібним, всі подивляли Довгопільського”.

Щодо організації творчого складу акторів, за свідченням Г. Наживенко, А. Довгопільський володів професійним підходом до справи. Не всі актори зі студії були зараховані в трупу, бо основу театру було вже закладено ще А. Баженовим та В. Вікторським.

Важливе значення для формування творчого складу як суцільного театрального організму мало те, що на чолі його були режисер А. Демо-Довгопільський та його однодумці: режисери-постановники М. Байдан, Д. Заньківський, О. Зарічний, З. Кельчевська, М. Лісовик, І. Руденко і художник М. Матринюк, -  особи з яскраво виявленими творчими індивідуальностями. З того часу почалася блискуча театральна діяльність.

Склад трупи на початок 1942 року:

жінки: З. Кельчевська, Л. Киричкевич, Н. Горна, З. Колеснікова, В. Корженівська, В. Кудря, Ф. Омелянович-Павленко, К. Петрова, Н. Сокол, М. пеніонжко, К. Петросян, О. Корнеоюк, К. Чопівська, М. Портянко, Л. Фензак, З. Томашевська, Л. Фесенко, Д. Шумка, П. Маньковська-Занудько, І

Янковська, Т. Куйбіда.

чоловіки:  М. Байдан, М. Баришніков, Є. Васюков, В. Вікторський, О. Даниленко, Л. Заньківський, О. Зарічний, Г. Єрмоленко, М. Калинович, Д. Кашперук, В. Козенко, А. Свірин, Є. Пивоварчук, Б. Ковбаса, А. Костецький, В. Курганов, М. Лісовик, М. Мезенцев, Д. Мілянов, С. Носенко, О. Мошков, О. Мірошник, П. Орловський, І. Огородник, І. Руденко, І. Ревуцький, І. Сай, О. Сіверський, А. Слісаренко, С. Хвиля, П. Гордійчук, В. Сібіковський, Н. Харламов, А. Чорнобай, Г. Шапіро-Шаро, І. Юдович.

Цікавий випадок розповів колишній завідувач реквізит орським цехом цього театру Олександр Григорович Казиміров: „ На вулиці Соборній, у будинку №326 (нині поштове відділення №1) за часів німецької окупації на першому поверсі була чайна, а на другому – ресторан винятково для німців і більярдна кімната. Одного разу я зайшов у більярдну і почав придивлятися до гри. Гравці  були і місцеві, і німці. Серед них виявився актор театру А. Слісаренко. Ми з ним познайомилися і я, мабуть, справив на нього позитивне враження. – Отож, він запропонував роботу в театрі реквізитором”. 11 січня 1942 року О. Казиміров був зарахований на цю посаду.

Він згадує: „Необхідного реквізиту і бутафорії не вистачало, тому актори іноді приносили з дому необхідні аксесуари. Переважну більшість костюмів шили самі актори, вони ж майстрували декоративні лаштунки і допомагали художникам їх розмальовувати. При театрі були створені хор і оркестр під орудою В. Штайгера та П. Шимановського. Балетна група, якою керував А. Довгопільський разом з дружиною, мусили також співати в хорі і брати участь у масових сценах”.

Життя було

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные