Становление украинского театра на территории Ровенской

Дубинському повіті на Рівненщині, де він виховувався, схвалили намір юнака і він став актором професійної російської трупи М. Савіна, в якій, поряд із російськими п’єсами, він ставив і українську драматургію.

У Івана Франка є згадки про те, що у XIX столітті на Рівненщину заїздив театральний гурт на чолі з Яном Камінським. У його репертуарі були п’єси В. Богуславського, А. Богомольця та Г. Заболоцького, - виключно польських драматургів. До Дубно приїздив театр на чолі з Т. Потоцьким та режисером Р. Змієвським.

Важливу роль у театральному житті у другій половині XIX ст. відігравав перший студентський драматичний гурток при чоловічій гімназії. Велику увагу розвиткові культури надавали „Робітнича громада”, „Союз українок”, інші громадські осередки, навчальні заклади і, особливо, „Просвіта”. Це надавало снаги митцям творити щось змістовне і вкрай необхідне мешканцям нашого краю.

Починаючи з 1917 року, коли була створена „Просвіта” у містах Рівному, Дубному, Здолбунові, Острозі, Костополі, а потім в інших містах і селах, ця організація сприяла розвитку культури та добробуту українського народу. Це означало, що вона допомагала утворенню народних театрів та кінозалів, проводила театралізовані видовища, утримувала публічні читальні, організовувала концерти, співочі гуртки. При „Просвіті” діяли курси режисерів, які готували керівників для аматорських гуртків. Керував цими гуртками П. Зінченко. Драматичні гуртки, керовані цими режисерами, вивчали п’єси українських класиків, які вони ставили на сільській сцені. І так вже повелося, що майже кожен драматичний гурток починав свою діяльність із п’єс „Безталанна” І. Карпенка-Карого, „Наталка-Полтавка” І. Котляревського, або з п’єси Т

Шевченка „Назар Стодоля”, а потім грали твори інших авторів. Але в кожному конкретному випадку потрібно було брати на це дозвіл у повітового старости. Філії „Просвіти” здійснювали аматорські вистави у селах Симонові, Тодорові, Гощі, Клевані, Острожці, а мізерні кошти від зборів передавали „Просвіті”, яка допомагала бідним сім’ям та дитячим притулкам.

Організовувала „Просвіта” перегляд спектаклів драматичних театрів, зокрема, Волинського українського театру Миколи Певного, концертів та українських хорів. Особливо урочисто відзначалися Шевченківські свята. Жандармерія була дуже занепокоєна тенденцією до поширення культури та зібрань, які влаштовувалися за допомогою театральних видовищ та вечорів відпочинку.

Майже в усіх робітничих товариствах теж розвивалася художня самодіяльність. І це була чи не єдина форма спілкування людей праці з реалістичним мистецтвом. В той час не було п’єс на виробничу тематику, тому ставилися п’єси на просвітницькі теми. Цьому сприяла „Просвіта”, яка почала видавати часопис „Аматорський театр”, де серед суто технічних порад рекомендували ставити драматичні твори, які б були властиві тим колективам. Бо інколи до репертуару включали недосконалі переклади з російської або західноєвропейської класики.

Влітку 1907 року рівняни відвідали спектаклі трупи Б. Бродерова, які йшли у літньому павільйоні князів Любомирських. У цьому ж театрі був непоганий хор, багато акторів мали хороші голоси, серед яких виділялася Н. Кочубей-Дзюбановська (1871 – 1937 рр. ) – драматичне сопрано. У 90-ті роки вона працювала у трупах братів Тобілевичів і у трупі О. Суслова.

У 1908 році в Рівному засновується перше літературно-мистецьке товариство. В цьому ж році Л. Зафран закінчив спорудження мурованого приміщення театру (колишня вулиця М. Гоголя, тепер С. Петлюри, на його фундаменті споруджено „Народний дім”) у якому

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные