Становление украинского театра на территории Ровенской

А. Білінська. Не припиняв свою роботу Острозький театр під керівництвом Ю. Зячківського, який орієнтувався виключно на українську класичну спадщину.

У 1925 році, після закінчення духовної школи в місті Рівне, Давид Олександрович Мілянов організував аматорський театральний колектив. У 1934 році склався цікавий театральний колектив у селі Підлужся Дубнівського району під керівництвом Миколи Костянтиновича Савицького. Усі ці театральні колективи орієнтувалися виключно на українську драматургію корифеїв українського театру.

Життя було злиденним. „Просвіта” та інші громадянські організації влаштовували благодійні вечори, театральні видовища  у парку князів Любомирських (тепер парк ім. Т. Шевченка) на користь бідних акторів та упорядження вистав. В цих вечорах брали участь відомі провідні актори: Семен Руденков, Зінаїда-Кельчевська-Шликова та інші.

Зінаїда-Кельчевська-Шликова – провідна артистка Казанського, Ростовського, Одеського театрів, - емігрувала з більшовицької Росії у 1921 році та організовувала приватний театр драми на території Польщі. До її театру приєдналися Олександр Макарович Муров-Епельбаум, Олександр Мусійович Сіверський (Моханько-Даниленко), Катерина Миколаївна Роземблюм-Петросян, Віктор Григорович Роземблюм-Вікторський та інші. У театрі З. Кельчевської йшли виключно російська та зарубіжна класика. Довгий час цей театр базувався в театрі Л. Зафрана. Влаштовувались бенефіси, але не завжди бенефіціантові доводилося отримувати всі зібрані гроші. Акторів обдурювали та обкрадали. Багато клопоту завдавали польська поліція, цензура. Жодна вистава без дозволу пана, старости на підмостки сцени не виставлялася. Про це свідчать архівні документи, які зберігаються в рівненському обласному архіві.

Ось один із них: „До пана старости Ровенського повіту. Рада Ровенської повітової „Просвіти” просить дати дозвіл на урядження вистави в с. Золотіїв на 12 жовтня б. р. в помешканні млина пана Гейди. 11 жовтня 1923 року”.

Здебільшого цензура не дозволяла ставити вистави українською мовою. Але коли вирішували дати згоду, то примушували ще щось грати польською мовою. У згаданому випадку було запропоновано зіграти першу дію п’єси А. Міцкевича „Dziady” (Діди)

У 1925 році в Рівному було організовано театр залізничників, який мав власне дерев’яне приміщення у залізничному парку (тепер на цьому місці споруджено залізничний вокзал). Цей театр очолював емігрант із Росії Олександр Бояров. Першою виставою був спектакль „Каторжник” за п’єсою Лисенка-Конича. У театрі на той час працювали актори: А. Аршаров, І. Арбенін, Н. Данилова, а потім певний час О. Сіверський, О. Муров, К. Петросян, В. Вікторський, які у 1939 році увійшли в трупу професійного Рівненського музично-драматичного театру з частиною акторів антрепризи на чолі із З. Кельчевською.

Репертуар залізничного театру складався із п’єс М. Горького, А. Чехова, О. Островського, І. Карпенка-Карого. Постановки п’єс цього молодого робітничого театру були значним мистецьким явищем культурного життя міста. Однак польській владі було не до вподоби прагнення артистів служити своєму народові. Тому у 1926 році цей театр було підпалено і він згорів. Частина акторів змушена була перейти до антрепризи В. Гриневського та О. Горяїнова, а частина – до І. Поплавського, також відомого в Польщі режисера. Ці два професійні театри постійно гастролювали по всі Польщі.

Досить було з’явитися афішам у Рівному з прізвищами В. Гораїнова або З. Кельчевської (потім його дружина), як збір був  забезпечений. Ставили вистави за п’єсами російських драматургів: „Анна Кареніна” Л. Толстого, „Тартюф” – Ж. Мольєра, „Дядя Ваня” А. Чехова, „Ліс”, „Без вини винні” О. Островського (яка у 1939 році була першою виставою Рівненського музично-драматичного театру). „Підступність

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные