Страховой посреднический рынок Украины, его положение и перспективы развития

страховими агентами за контрактом зі страховою компанією;

· страхові компанії — резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;

· спеціалізовані об'єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об'єднання;

· представництва іноземних страхових агентів — юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;

· представники іноземних страхових агентів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.  

НА ОСНОВІ, ЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ?

07. 03. 1996 — Закон України "Про страхування" №85/96-ВР (ст. 14);

10. 12. 1991 --- Закон України “Про дію міжнародних договорів на теріторії України” № 1953-ХІІ;

22. 12. 1993 --- Закон України “Про міжнародні договори України” №3767-ХІІ;

24. 10. 1996 --- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” №1290

18. 12. 1996 — Постанова КМУ № 1523 "Про порядок впровадження діяльності страховими посередниками",

29. 04. 1999 — Постанова КМУ № 747" Про впорядкування діяльності страхових брокерів",

09. 09. 1999 — Постанова КМУ №1662 "Про внесення змін і доповнень у Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів";

06. 05. 2001 –- Постанова КМУ №470 “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”;

26. 10

1999 — Наказ Укрстрахнагляду № 78 "Про затвердження Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів і регулювання їх діяльності";

11. 04. 2000 — Постанова НБУ №135 "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності".  

ЯКІ ВІДНОШЕННЯ З СТРАХОВИМИ ПОСЕРЕДНИКАМИ?

Державні контролюючі органи – з обережністю, як до усього нового. Особливо до страхових брокерів тому що в Україні їх ні коли не було.

Страховики – як до конкурентів у нелегкій боротьбі за страхувальника. Половина страхових компаній самі діють у режимі страхового брокера чи страхового агента в спільних «проектах» із закордонними страховими і перестрахувальними компаніями.

Страхувальники – з недовірою, тому що не зовсім розуміють, хто це такі. Ще діє стереотип минулого ( Держстрах ), і спогади про не таке далеке минуле, що стосується фінансових посередників такі, як фіктивні трасти і т. п.

Преса — у цілому позитивне відношення до страхових посередників, однак кількість публікацій, що роз'ясняють позитивне значення страхового посередництва, недостатньо. Низький рівень спеціальних знань журналістів про дану категорію учасників страхового ринку спричиняє неточності і помилки в ході публікацій, що негативно впливають на імідж страхових посередників.

Телебачення і радіо — ігнорування даної тематики в ході передач про страхування. Відсутність якої-небудь реклами про страхових посередників чи з їхньою участю. Страховий ринок представлений тільки однією категорією учасників - страховими компаніями.

ITP-фахівці — мала активність. тому що вони не бачать різниці між страховиком і страховим посередником. Дуже мало веб-сайтів українських страхових брокерів і страхових агентів. На веб-сайтах страховиків зовсім немає інформації, а тим більше посилання на страхових посередників.

Прес-служби державних установ і організацій, що контролюють страхування —

1 2 3