Страховые посредники

терміна «страховий посередник» відсутній поділ на агентів та брокерів.

Ключовою вимогою до всіх без винятку посередників є вимо­га щодо ї\ обов'язкової реєстрації (ліцензування цієї діяльності не передбачається). Згідно зі згадуваним проектом у країнах ЄС будуть передбачені санкції до страховиків, що користуються по­слугами незареєстрованих посередників.

У більшості країн законодавство, що регулює діяльність стра­хових посередників, передбачає порядок їх реєстрації, вимоги до рівня професійної підготовки та надання інформації, а також не­обхідність фінансових гарантій покриття відповідальності, що виникає при посередницькій діяльності.

Реєстрація вирішує принаймні два завдання: по-перше, вона дозволяє контрольно-ревізійним службам і клієнтам перевірити ділові зв'язки посередників і, можливо, згрупувати їх за чіткими категоріями. По-друге, що ще важливіше, перевірити, наскільки посередник відповідає визначеним критеріям. Сам факт реєстрації посередника визначає наявність попереднього етапу отримування дозволу і попередню перевірку кваліфікації. Усе залежить від критеріїв, яким має відповідати страховий посередник, та від то­го, наскільки важко пройти реєстрацію. У цьому розумінні реєст­рація, що здійснюється без висунення вимог до страхового посе­редника, — вельми небезпечна річ. Адже вона хоча й дозволяє вести статистичний облік, проте формує в клієнта хибне почуття захищеності: дає підстави вважати, що посередник володіє квалі­фікацією, якої в нього фактично немає, оскільки реєстрація — суто формальний акт.

Професійна компетентність страхових посередників стано­вить суттєвий елемент захисту страхувальників, і тому необхідні заходи, спрямовані на отримання страховими посередниками за­гальних, комерційних та професійних навичок і знань

Зміст ква­ліфікаційних вимог у різних країнах неоднаковий. Міжнародне бюро страховиків та перестраховиків (об'єднання національних професійних асоціацій страхових посередників Європейського союзу) у своїй резолюції від 7 жовтня 1992 року пропонує вста­новити програму навчання мінімальним обсягом 300 годин за пе­ріод, що становить 18 місяців, з обов'язковим складанням іспитів після курсу навчання.

У тому разі, коли посередники незадовільно виконують свої обов'язки і, відповідно, їхні клієнти зазнають фінансових втрат, останні мають отримати компенсацію. Надання таких фінансових гарантій вимагається насамперед від брокерів. Загалом вважаєть­ся, що страхові компанії несуть повну фінансову відповідальність за дії (професійні) своїх агентів. При цьому постає ряд проблем, коли йдеться про агентів, які працюють на кілька компаній. Що­до страхових брокерів існують деякі види гарантій покриття їх­ньої професійної відповідальності. Найпоширенішим, а в бага­тьох країнах обов'язковим, є страхування професійної відпові­дальності страхових брокерів. Існує також вид гарантії у формі банківського депозиту. В Україні досі не існує механізму надання фінансових гарантій з боку страхових посередників.

Міжнародне бюро страховиків та перестраховиків запропо­нувало брокерам додержувати встановленого рівня співвідно­шень між часткою участі в капіталі брокера, яка належить конкретній страховій компанії, та рівнем премій або брокеражу за операціями з цією компанією за попередній рік у таких відсотках: 

Відсоток участі Однієї компанії

Максимум премій / брокеражу

за попередній рік, %

100

75,1-99,9

50,1-75

25,1-50

0-25

10

15

20

25

35

 З розвитком та поглибленням відносин на страховому ринку України роль страхових посередників зростатиме, що піде на ко­ристь як страхувальникам, так і страховикам. При цьому забез­печуватиметься постійне поліпшення якості страхових продуктів

1 2 3 4 5 6

Похожие работы