Страхование транспортных средств
За характером перевезених вантажів:
— страхування генеральних вантажів (генвантажів). Генвантажі — термін зовнішньоторговельних операцій — включає вантажі, які упаковані в стандартну тару, що не потребують особливих умов перевезення;
— страхування наливних, насипних, навальних вантажів;
— страхування сільськогосподарських та інших тварин;
— страхування «спец» (дорогоцінні метали, банківські банкноти, монети). Виходячи з засобу транспортування, виділяється:
— наземне страхування (перевезення залізничним та автомобільним транспортом);
— страхування вантажів під час перевезення водяними шляхами;
— комбіноване страхування.
З погляду економічних інтересів:
— страхування експортних вантажів;
— страхування імпортних вантажів.
У договорі страхування страхувальник та страховик визначають об'єкти страхування, що становлять страховий інтерес. Предметом договору про страхування є вантаж, плата за перевезення й очікуваний прибуток.
Страхові випадки у страхуванні вантажів класифікуються в такий спосіб:
— результат стихійного лиха, прояви природних сил: землетруси, повені, урагани, оповзи та ін. Усі ці ризики, що є наслідком дії природних сил, відносяться до категорії непередбачених обставин. В абсолютній більшості випадків страховик відповідає за їх наслідки. Виняток становлять фізико-хімічні процеси: усушка, утрушування та ін. ;
— результат людської діяльності
4. 3. Роль та місце страхування вантажу у зовнішній торгівлі
У зовнішній торгівлі особливе місце посідають морські перевезення, що обумовлено як історичними, так і економічними обставинами.
Поява морського страхування припадає на XIV ст. Відомо, що в 1310 році в Брюгге (Бельгія) було засновано страхову палату, яка здійснювала страхування вантажів, якщо перевозили морем. Зберігся перший відомий морський поліс, який датується 1347 роком і за яким було застраховано вантажі на морське перевезення з Генуї (Італія) на Майорку (Середземне море). У бібліотеці Оксфордського університету є морський поліс, датований 15 лютого 1613 року та виписаний індивідуальними особами внаслідок відсутності страхових компаній. У 1720 році королівським наказом в Великобританії було затверджено дві страхові компанії, яким було надано монополію в проведенні морських страхових операцій.
Сучасна зовнішня торгівля та морські перевезення не можуть обходитися без страхування. Це призводить до того, що договір страхування стає невід'ємною частиною торгового договору
Укладання договору про страхування вантажів здійснюється на основі письмової заяви страхувальника.
У заяві вказуються:
— найменування вантажу;
— вид упаковки;
— кількість місць;
— вага вантажу;
— номер і дата перевізних документів:
— найменування, рік побудови транспортного засобу;
— спосіб розміщення вантажу (в трюмі, на палубі, насипаний або навалений — це впливає на розмір тарифу)
— пункт відправлення;
— пункт прибуття;
— дата відправлення;
—