Строение, свойства и способы испытания металлов

що дають змогу проводити випробування при підвищених і знижених температурах, при корозії та в інших специфічних умовах.

Технологічні випробування (проби)—найбільш прості. Вони визначають можливість проводити ті чи інші технологічні операції з даним металом або застосовувати його в тих або інших умовах.

Випробування (проба) на видавлювання має на меті визначити здатність тонкого листового металу до холодної штамповки і витяжки. Випробування полягає у видавлюванні лунки округлою головкою до появи першої тріщини в пластинці, затиснутої в кільцевій поверхні. Глибина видавленої лунки при появі першої тріщини і є кількісною мірою проби.

Випробування (проба) на перегин визначає здатність металу витримувати повторні перегини і застосовується для оцінки якості штабового та листового матеріалів завтовшки до 5 мм, а також дроту і прутків.

Випробування (проба) на осадку визначає здатність холодного металу набирати заданої форми при стисканні. Вважають, що зразок — циліндр, висота якого дорівнює двом діаметрам, витримав пробу, коли при осадці до заданої висоти на ньому не з'явилися тріщини, надриви або злом. Випробовують на осадку, наприклад, метали для болтів і заклепок.

Випробування (проба) на іскру. При обробці сталей шліфувальними кругами стружка, яка відлітає, горить на повітрі іскрами. Кількість іскр, їх характер і колір залежать від хімічного складу металу (сталі). Колір іскр змінюється від сліпучо-білого до темно-червоного. Наприклад, м'яка вуглецева сталь (0,12 % С) дає солом'яно-жовтий пучок іскр, тверда вуглецева (1,2 -

1,4% С) - сліпучо-білий з розсипними іскрами, марганцева сталь (10—14% Мп)—темно-жовтий, швидкорізальна—темно-червоний. При певному досвіді по іскрі можна робити приблизний висновок про хімічний склад сталі

Випробування на зварюваність. Два бруски випробовуваного металу зварюють і випробовують на загин або розтяг, після чого порівнюють результати з тими, які відповідають суцільному (незвареному) зразку з того самого металу. При добрій зварюваності опір розриву зварного шва повинен становити не менш як 80 % від границі міцності суцільного бруска.

Методи фізико-хімічного аналізу металів

Макроаналіз. Для макроаналізу приготовляють зразок— шліф, або злом, по якому виявляють макроструктуру—будову металу і сплаву, яку можна бачити неозброєним оком або в лупу.

Підготовка шліфу полягає у вирівнюванні напилком або шліфуванні наждачним папером поверхні. При потребі шліф травлять кислотами, лугами або розчинами солей, які по-різному розчиняють чи забарвлюють різні за складом або орієнтацією частини (ділянки) на шліфі.

При макродослідженні визначають форму і розташування кристалів у виробах, виготовлених литтям або обробкою тиском; за допомогою макроаналізу можна виявити усадочні раковини і рихлість, пустоти, тріщини, неметалічні включення (шлак, графіт у сірому чавуні і т. ін. ), наявність і характер розташування деяких шкідливих домішок, наприклад сірки.

Зломи металу дають уявлення про величину зерен, будову і структуру.

Мікроаналіз. Шліф для мікроаналізу приготовляють так само, як і для макроаналізу, проте після шліфування його полірують до дзеркального блиску.

По шліфу за допомогою металографічного мікроскопа визначають мікроструктуру: наявність, кількість і форму тих або інших структурних складових, забрудненість сторонніми включеннями. Наявність і розміри пор та неметалічних включень визначають по нетравлених шліфах; щоб виявити основну структуру, шліф піддають травленню. Оскільки метали непрозорі, шліфи з них можна вивчати тільки у відбитому світлі за допомогою металографічного мікроскопа.

Мікроскоп складається з трьох основних частин: освітлювального пристрою, власне мікроскопа (з

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы