Структура инстинктивного поведения
Структура інстинктивної поведінки
Ще на початку XX ст. американський дослідник У. Крег ("Потяги і антипатії як складові інстинкту", 1918) показав, що будь-яка інстинктивна дія складається з окремих фаз. Крег виділив дві фази, які дістали назви: пошукова (підготовча) фаза, або аппетентна поведінка, і завершуюча фаза (завершуючий акт).
Крег показав, що в природних умовах тварини шукають ті ключові стимули або їх комбінації (пускові ситуації), які потрібні для здійснення певної інстинктивної реакції. Наприклад, тварини шукають їжу, особини іншої підлоги в період розмноження, місця для гніздування і т. д. Крег назвав ці пошукові форми поведінки аппетентними, а стан тварини у цей момент - аппетенцією. Сприймана на пошуковій фазі поведінка проміжні подразники не є для тварини метою, вони потрібні лише для того, щоб привести до сприйняття ключових стимулів завершуючої поведінки. Завершуюча фаза інстинктивної поведінки є само споживанням твариною необхідних йому елементів середовища, саме ця фаза і є безпосередньо інстинктивною поведінкою.
Завершуюча фаза спадково визначена, видотипова, в ній полягає біологічний сенс усієї інстинктивної дії. Ця фаза поведінки складається з невеликої кількості рухів, що завжди виконуються в чіткій послідовності. Вона стереотипна, визначається будовою тіла тварини. На цій фазі можливі лише незначні індивідуальні варіації поведінка, яка визначається генетично. Придбані компоненти поведінки практично не грають ролі в завершуючому акті, а найчастіше і зовсім відсутні. К. Лоренц назвав завершуючі акти поведінкових реакцій ендогенними рухами, вони видотипові, спадкові і не вимагають спеціального навчання.
На відміну від завершуючого акту пошукова фаза мінливіша і адаптивна по відношенню до умов, хоча також є типовою для виду
Концепцію про дві фази інстинктивної поведінки Крег побудував на даних, отриманих в результаті вивчення харчової поведінки тварин. Хижак, що переживає відчуття голоду, починає шукати здобич. Проте спочатку він не має відомостей про її місцезнаходження і тому його пошукова діяльність доки ненаправлена. Незабаром хижак бачить потенційну жертву, від якої виходить перший ключовий стимул, наприклад розмір і деталі забарвлення, і його пошукова поведінка переходить на наступну стадію, яка вже має певний напрям. Хижак починає