Структура семьи

Структура сім'ї 

Структура сім'ї — це спосіб і організація зв'язків між її складовими частинами (батьками, дітьми, подружжям і т. ін. ), характер їх взаємовідносин у процесі життєдіяльності, типи авторитету.

 Соціальний склад. Перш за все українські сім'ї можна класифікувати за місцем проживання на сільські та міські. у кінці XIX ст. на території України, що була під Росією, лише 5,6 % українців мешкало у містах, а понад 94 % — у селах; в Галичині частка міських жителів серед українців становила близько 10 %.

Сільські сім'ї поділяються на селянські, сім'ї заробітчан і сім'ї інтелігенції. Оскільки сімей сільської інтелігенції було вкрай мало, то основну увагу при детальнішій характеристиці зосередимо на селянській та заробітчанській сім'ях.

Міські сім'ї можна поділити на робітничі, сім'ї службовців і сім'ї інтелігенції. Знову ж таки через дискримінаційну політику завойовників України, орієнтовану на недопущення українців до навчання у вищих навчальних закладах, протягом століть сім'ї інтелігенції складали невелику частину серед інших.

Незважаючи на бурхливу індустріалізацію та урбанізацію суспільства в другій половині XIX — на початку XX ст. , переважна більшість населення залишалася сільськогосподарською. Однак розвиток української сім'ї у цей період відбувався у напрямку збільшення кількості робітничих сімей. Це спричинювало зменшення складніших типів сім'ї та зростання питомої ваги простих сімей.

На початку свого виникнення робітнича та заробітчанська сім'ї мало чим відрізнялися від селянської. Більшість членів таких сімей не втрачали зв'язків із сільськогосподарським виробництвом. Це значною мірою визначало їх традиційний уклад, який був дуже подібний до батьківських сімей на селі. Проте у внутрішньосімейних стосунках, у розподілі родинних обов'язків, становищі молоді щораз більше були помітні зміни в бік рівноправ'я та незалежності між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми

Уже на початку XX ст. сім'я кадрових робітників істотно відрізнялась від селянської. За типом вона була здебільшого простою і, як виняток, траплялися розширені чи складні сім'ї. Кількість дітей у ній була меншою, аніж у селянській.

Селянська сім'я залишається доволі замкненою виробничо-споживчою одиницею з дотриманням усіх традиційних культурних звичаїв і обрядів. Робітнича сім'я стає більш залежною від держави і відкритою для різних впливів, у тому числі таких негативних, як мовна і культурна асиміляція у часи окупаційних режимів: австрійського, польського, російського та ін. Для України традиційно були властиві соціально однорідні сім'ї. Шлюби між представниками різних верств населення траплялися рідко. Проте часто спостерігалися такі випадки, коли робітники чи заробітчани їздили до свого села вибирати наречених.

 Національний склад. На зламі XIX—XX ст. в Україні лише близько 70 % населення становили українці. Решта відсотків припадала на росіян, поляків, євреїв, білорусів, молдаван, татар та ін. Українське населення здебільшого було зосереджене у селах. Торгівлею у містах займалися переважно євреї. Майже всі посади на державній службі обіймали росіяни і поляки. З метою русифікації до українських міст як робітнича сила спроваджувалася величезна кількість росіян з центральних губерній Росії.

Здавалося, що в такій ситуації повинна зростати кількість змішаних шлюбів українців з представниками національних меншин. Проте цьому перешкоджали мовна, релігійна чи конфесійна, державна і політична

1 2 3 4