Ступка Богдан Сильвестрович

Ступка Богдан Сильвестрович 

Богдан Сильвестрович Ступка (27 серпня 1941, смт Куликів - 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.

Артист театру і кіно.

З 1961 р. по 1978 р. - актор Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, з 1978 р. - актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка. З 1999 р. по 2001 р. - міністр культури і мистецтв України.

З 2001 року - художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Зіграв понад 100 ролей у театрі та близько 50 у кіно.

"Мета мого життя – щоб українська культура була знана в усьому світі.

Життєвий принцип – порядність, толерантність. Найприємніше у роботі – спілкування з різними людьми. В людях найбільш за все ціную розум".

Народний артист України, народний артист СРСР, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Міжнародної премії ім. К. С. Станіславського (Росія), лауреат премії незалежних критиків “Кришталева Турандот” (Москва), кавалер ордена “За заслуги” ІІ ступеня.

Академік, засновник Академії мистецтв України.

Лауреат Всеукраїнської програми “Лідери регіонів”, 2002 р.

. . . Від Національної музичної академії України імені П. Чайковського, що на Хрещатику, попростуйте вгору старовинною вулицею Городецького, і за якісь хвилини у вашому серці спалахне радість - вразить казкова чарівність біло-блакитної будівлі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

У 1998 році приміщенню виповнилося 100 років. Воно овіяне легендами: побудоване на місці природного ставка, ось вже вік вабить і чаклує людей мистецькою магією

. .

Тут із своїми колективами виходили до глядачів видатні митці - Микола Соловцов, Коте Марджанішвілі, Лесь Курбас, а з 1926 року знаменита сцена належить франківцям.

Театр імені Івана Франка засновано у Вінниці 1920 року. Очолив його видатний український митець Гнат Петрович Юра. Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 року виставою "Гріх" В. Винниченка. За віком виконавців це була трупа молодіжна. До неї входили актори, котрі згодом увійшли в історію української сцени як видатні митці - Г. Юра, А. Бучма, Й. Гірняк, М. Крушельницький, Ф. Барвінська, О. Горська, М. Братерський, П. Нятко, К. Блакитний, О. Рубчаківна, М. Пилипенко, С. Семдор, О. Юра-Юрський, Т. Юра та ін. Театр працював напружено: лише за перший сезон показав 23 прем`єри. Вистави користувалися надзвичайним успіхом у Вінниці, Черкасах, Кременчуку, Олександрії, Проскурові, Кам`янці-Подільському та інших містах. Преса гаряче вітала талановитий "театр нової доби".

Праця перших 3 років хай у скрутних пересувних умовах дала блискучий результат: колектив досяг одностайного визнання своєї творчої потужності з боку глядачів, громадськості. Як наслідок цього, франківці одержали запрошення стаціонарно працювати в Харкові, котрий був тоді столицею України.  

Перший харківський сезон розпочався з осені 1923 року. "Провінційний" театр перетворюється на великий столичний, стаціонарний колектив.  

Крім Г. Юри режисуру здійснюють Є. Коханенко, К. Кошевський, Б. Глаголін. Здібним

1 2 3