Судебно-правовая реформа в Украине

Судово-правова реформа в Україні

Судово-правова реформа, про яку в Україні у зв’язку зі зміною влади заговорили з новою силою, для нашої країни життєво необхідна. Зрозуміло —якщо ми справді хочемо жити у цивілізованій країні. На останніх (а вони, власне, були й першими) парламентських слуханнях із питань проведення судово-правової реформи неодноразово і цілком, на мій погляд, обґрунтовано підкреслювалося, що проблема незалежного, безстороннього та справедливого суду — найактуальніша з величезної кількості проблем, які сьогодні є в нашій країні. Адже без такого суду не може бути правової держави і демократичного суспільства. Суд — та інституція, котра визначальним чином утверджує в державі Право, а в суспільстві — Справедливість. Суд є суспільною установою, у якій людина може знайти Правду.  

Рішення суду — це правова істина в останній інстанції.

На сьогодні в Україні немає суду, який би повною мірою забезпечив реалізацію зазначених вище постулатів. Не завжди судді при здійсненні правосуддя підкоряються тільки закону і діють відповідно до правових приписів. Далеко не всі судові рішення є втіленням Права та Справедливості. У громадській свідомості міцно вкоренилася думка, що вирішення справи в суді залежить не так від обставин справи, як від статусу (посадового та матеріального) її сторін.

З такою оцінкою правосуддя в нашій країні багато хто, передусім представники судової влади, не погодиться і скаже, що не такий уже й критичний стан справ у цій сфері. Згоден — багато що змінилося впродовж останніх років, і змінилося на краще

Однак мова про інше. А саме про те, що сьогоднішня ситуація у сфері правосуддя не відповідає критеріям правової держави.

Один із відомих українських політиків, виступаючи на вищезгаданих парламентських слуханнях і оцінюючи стан вітчизняного правосуддя, зазначив, що він неодноразово говорив представникам Ради Європи, аби вони не оцінювали нашу судову систему за своїми мірками. Адже в них одна система життя, а в нас — інша. Така позиція видається помилковою у принципі. Справді, розбіжності у правових та судових системах різних країн неодмінно є — вони обумовлені історичними особливостями країни, рівнем розвитку демократії, економіки, особливостями територіального устрою, форми правління тощо. Але засади незалежного правосуддя однакові всюди. Вони забезпечують здійснення судами своїх повноважень виключно на правових підставах, рівність усіх учасників процесу перед законом та судом, самостійність і незалежність суддів. Якщо їх запроваджено в життя (нехай і з національними особливостями) — правосуддя є, якщо ні — правосуддя немає.  

Три помилки вітчизняних влади та суспільства

Досить критична, як на мене, ситуація у сфері здійснення правосуддя обумовлена двома дуже істотними помилками тих, хто значною мірою визначає цю ситуацію, — основних носіїв політичної влади в Україні, а також однією — самого джерела влади, народу (суспільства).

Перша помилка полягає в тому, що судову владу політичні небожителі сприймали і значною мірою продовжують сприймати як третю за своєю значимістю після законодавчої та виконавчої (а точніше, навпаки — після виконавчої та законодавчої). І відповідним є ставлення до її проблем, у тому числі пов’язаних із її реформуванням. Насправді ж судова влада за своєю природою, характером рішень та впливом на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10