Судебное доказывание

Зміст

1. Поняття та предмет доказування. Підстави звільнення від доказування. 3

2. Поняття та особливості наказного провадження. 6

СИТУАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ: У суді розглядалася цивільна справа за позовом Гаврилюка до Самолова про розірвання договору оренди квартири. У судове засідання з’явилися лише позивач, який змінив предмет позову з розірвання договору оренди квартири на виселення із квартири. Суд, визнавши причини неявку відповідача неповажними, розглянув справу та ухвалив заочне рішення. Чи допустив суд процесуальні помилки? Відповідь обґрунтуйте.

. 12

Список використаної літератури. 16

 

 

 І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Поняття та предмет доказування. Підстави звільнення від доказування

 ПОНЯТТЯ ДОКАЗУВАННЯ - як процесуальну діяльність суду і інших учасників процесу, спрямовану на встановлення істини з конкретної справи і вирішення спору між сторонами.

ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ - це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Це те, що треба доводити по кожній цивільній справі, тобто ті обставини, що свідчать про дійсні права і обов'язки сторін у справі. Доказування складається з двох груп фактів - фактів підстави позову і фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Стаття 61. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

1. Підставою звільнення від обов'язку доводити ті чи інші обставини є визнання цих обставин іншою стороною (див. коментар до ст. 62 ЦПК). Ці факти прийнято іменувати визнаними.

 

2. Відповідно до частини другої коментованої статті обставини, визнані судом загальновідомим, при розгляді цивільної справи не доводяться. Ці обставини можуть мати різний ступінь загальновідомості: світовий (Чорнобильська катастрофа), регіональний (час початку навігації у певному районі) і т. ін. .

 3. Частина третя даної статті до обставин, що не підлягають доказуванню, відносить преюдиційні факти, тобто такі, які встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Вони не доказуються по іншій цивільній справі, якщо у даній справі беруть участь ті ж самі особи. На відміну від вироку, рішення суду, винесене по іншій справі, є обов'язковим для суду, що розглядає цивільну справу, по всіх обставинах. Таке значення мають рішення як загальних, так і господарських та адміністративних судів.   

4. Частина 4 статті встановлює ще одну групу фактів, що не підлягають доказуванню у суді. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої є вирок суду або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, дві обставини цього вироку або постанови обов'язкові для суду: чи мали місце ці дії і чи вчинені вони даною особою. Ці обставини належать до преюдиційних, тобто вирішених, тому на них досить лише посилатися в обгрунтування своїх вимог. Сторона, що обґрунтовує свої вимоги цими обставинами, звільняється від обов'язку їх доводити. Зазначені обставини мають преюдиційне значення незалежно від того, чи містяться вони

1 2 3 4 5

Похожие работы