Свобода передвижения и свободного выбора места жительства

Свобода пересування та вільного вибору місця проживання

Загалом забезпечення державою свободи пересування та вільного вибору місця проживання відповідає міжнародним стандартам, зокрема Протоколу № 4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Ситуація протягом 2005 року суттєво не змінилася, проте є певний прогрес щодо гарантування свободи вибору місця проживання та забезпечення прав безпритульних.

Міністерство юстиції України розробило зміни до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» і 19 вересня 2005 року направило ці зміни до Кабінету Міністрів України для внесення його як проекту до парламенту в порядку законодавчої ініціативи. Проте до сьогодні даний законопроект так і не був зареєстрований у Верховній Раді України, а його зміст невідомий.

1. Свобода пересування

Обмеження свободи пересування можуть бути встановлені відносно:

а) пересування в межах території України;

б) міждержавного пересування (виїзду з України чи в’їзді до неї).

Законодавством України встановлені наступні обмеження щодо свободи пересування.

При пересуванні в межах території України:

1) На територіях, де запроваджено надзвичайний стан, може бути введено обмеження свободи пересування для громадян України та інших осіб.

2) У тих випадках, коли щодо осіб застосовано запобіжний захід – підписку про невиїзд, їх пересування буде обмежено в межах певної адміністративно-територіальної одиниці.

3) При застосуванні адміністративного нагляду щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за вироком суду може бути застосовано обмеження їх пересування

4) У випадках, коли це необхідно для забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, громадського порядку, захисту прав та законних інтересів громадян чи інших осіб, можуть бути застосовані обмеження щодо іноземців та осіб без громадянства в частині їх прав на вибір місця проживання та свободи пересування.

5) Режим обмеження свободи пересування встановлюється також для всіх випадків транзитного проїзду по території України.

6) В інших випадках, передбачених законом.

Фактичною перепоною для вільного пересування є вимога Укрзалізниці, що встановлена відповідною Постановою Кабінету Міністрів[2] щодо оформлення проїзних документів (квитків) на залізничному транспорті виключно за документами, що посвідчують особу. У квитках відповідно зазначається ім’я та прізвище особи, яка буде користуватися квитком, і провідник вагону має право не пустити до вагону іншу особу, ніж це зазначено у квитку. Ця вимога була трохи послаблена внесенням змін до відповідної Постанови Кабінету Міністрів, що дозволила купувати проїзні квитки за копіями документів, що посвідчують особу.

Крім того, нам відомі випадки використання правоохоронними органами зібраної інформації про пересування громадян залізничним транспортом, що суперечить українському законодавству. Тому Укрзалізниця часто відмовляє міліції в наданні такої інформації. Надання такої інформації створює можливість для безконтрольного стеження правоохоронцями за особою, що може становити порушення права на свободу пересування в поєднанні з правом на приватність. Фактично, така інформація має надаватися правоохоронцям виключно на підставі санкції суду щодо конкретної особи та з обов’язковим повідомленням цієї особи, щоби вона мала право оскаржити ці дії правоохоронців до суду.

При виїзді з

1 2 3 4 5 6 7 8 9