Танец модерн в художественной культуре XX в.

прогрес, розвиток суспільної думки, філософії, науки, літератури. З них починається становлення стилю та його рух. Взаємодія "модерну" з промисловим та технічним розвитком кінця XIX - початку XX ст. є радше опосередкованою, ніж прямою. У XIX ст. , з одного боку, досягає найвищого рівня розбіжність між мистецтвом та технікою, з іншого - пробуджується та стверджується ідея естетичної самоцінності "чистої" техніки (Кришталевий палац, Ейфелева башня). Без технічних нововведень, застосованих у названих витворах, стиль "модерн" у архітектурі, на думку Д. Сараб'янова, не зміг би народитися. Таким чином, шляхи промисловості та мистецтва перетнулись у межах стилю "модерн".

Характерною рисою часу стало поєднання у одному "культурному шарі" різнорідних явищ і тенденцій. Один бік "настроїв часу" полягав у тому, що з новою силою відродилися ознаки романтизму (меланхолія, іронія, песимізм). Другий бік проявлявся в проповіді здоров'я, в прагненні бути відкритим до життя. Мрія про колективізм, "організацію народної душі" дивним чином межує з проявами суб'єктивізму, з крайніми формами індивідуалізму, вираженням якого став, зокрема, культ власного будинку. В ті роки надзвичайно популярним виявилося гасло: "Мій дім - моя фортеця". Сам Ван де Вельде уявляв собі ціле місто, утворене з будинків - фортець.

Однією з передумов стилю "модерн" став панестетизм.

Межа століть стала часом меценатства, бурхливого росту різного типу художніх організацій. Ідея Р. Вагнера про суспільний устрій на зразок художніх організацій переросла на цей час у самостійну соціальну передумову нового стилю. Нові художні організації набували різноманітних форм: колонії (Дармштадтська та ін. ); братства (Вангогівський дім у Арлі та ін. ); села (Надьбанья в Угорщині, Абрамцево, Талашкіно у Росії); об'єднання ("Світ мистецтва"). Одночасно з'являлись різнорідні фірми, художні магазини, ательє, які приймали замовлення на художні вироби. Створювалися передумови для глобального входження стилю у повсякденність.

Безпосередній вплив на становлення і розвиток нового художнього стилю мали філософські концепції ідеалістичного спрямування, що прийшли на заміну позитивізму, який слугував світоглядною основою художньої творчості середини та другої половини XIX ст

Такими філософськими концепціями стали: "філософія життя", фрейдизм та інші. "Філософія життя" перенесла акцент філософської думки з проблем гносеології на проблеми самого світу та життя, які пізнаються в їхніх засадах інтуїтивним шляхом. Естетична та філософська думка на початку XX ст. ("філософія музики" Ф. Ніцше і Шопенгауера; інтуїтивізм А. Бергсона) проголошує інтуїтивну або екстатичну природу художньої творчості і приймає у якості носіїв творчого начала екстатичні духовні акти, як вихід за межі природного та соціального до "потойбічного світу". А. Ф. Лосєв вважав ключем до „ідеального пізнання” культивування такого типу сприйняття, який об'єднував би абстрактний, поза-чуттєвий спосіб пізнання та чуттєву його форму. Таким чином, світова художня культура XX ст. характеризується неоміфологічною спрямованістю. При цьому, наприклад, у Шопенгауера та Ніцше особлива роль надається саме музиці: ". . . я роблю висновок про здатність музики породжувати міф. . . " і танцю: "природна істота повинна знайти собі символічний прояв. . . , довершений танковий жест, що ритмізує усі члени". Представник російської релігійної філософії В. Солов'йов шлях до пізнання бачив в органічному синтезі різних способів пізнання: емпіричного, філософсько-раціонального та містичного. Підставляючи ці положення з явищами мистецтва стилю "модерн", можна засвідчити однорідність цих явищ попри те, що вони належать до різних галузей культури. "В стилі "модерн"

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные