Техника метания копья

ПЛАН

Техніка метання спису.

Методика навчання метання спису

Типові помилки в техніці метання спису 

Спеціально-підготовчі вправи для метання спису

 

Метання списа було одним з п'яти видів фізичних вправ (біг, стрибки, метання списа, метання диску і боротьба), які використовувались у системі фізичного виховання древніх греків. Крім того, воно входило в програму Олімпійських ігор. Спис метали як на дальність, так і в ціль. Найбільшої популярності метання списа набуло тільки в кінці минулого століття, зокрема в Німеччині і скандинавських країнах. Найпомітніший внесок у розвиток основ раціональної техніки метання списа зробили спортсмени Швеції і Фінляндії. Шведи, очолювані першим олімпійським чемпіоном у цьому виді легкої атлетики Е. Лемінгом (1908p. , 54,33 м), запропонували раціональний спосіб тримання снаряда, його несення під час розбігу над плечем. На останніх кроках розбігу вони відводили снаряд назад з незначним поворотом і нахилом тулуба.

Фінська школа метання списа, провідну роль в якій відіграли чудові метальники І. Мююря і М. Ярвінен, внесла багато нового як у техніку розбігу, так і в удосконалення переходу від розбігу до фінального зусилля. Фіни використовували інший спосіб відведення списа, який отримав назву "вільна рука". При цьому способі відведення виконувалось назад широким коловим рухом розслабленої руки. Однак найбільш суттєвим у техніці було застосування перед кидком перехресного кроку, що раціонально розв’язало проблему обгону снаряда і набуття спортсменом положення "натягнутого лука". При цьому здійснювалось необхідне перед фінальним зусиллям розтягування м'язів. Застосовуючи свій стиль, фіни впродовж тривалого часу були олімпійськими чемпіонами і рекордсменами світу. Рекорд фінського списометальника І

Кікканена ( 1938p. , 78,80 м) не був поліпшений до 1953 pоку. Представники інших країн (американці, поляки, норвежці) в основу своєї техніки поклали фінський стиль метання.

Цікавою є історія змін самого списа. Спочатку замість нього метали звичайну палицю довжиною біля двох метрів. Потім вона була замінена списом (древко з металічним наконечником) загальною довжиною 2,6 метра і масою 800 грам. Місце, де знаходився центр ваги списа, обмотувалося шнуром товщиною до 4 мм і довжиною не більше 16 см. Після введення стандартів у розмірах і масі списа почали реєструватись рекордні для того часу спортивні результати. Дерев'яні списи удосконалювались і метали їх до середини 50-х років. Зміни торкалися різноманітних характеристик снаряда, починаючи від розмірів і маси наконечників і закінчуючи діаметром самого древка.

Новий етап у розвитку метання списа розпочався тоді, коли брати Хелд (США) винайшли новий тип списа, так званого "планеруючого". Завдяки зміні положення центра ваги, збільшенню діаметру древка новий спис пізніше опускався вниз, довше планерував. Використання нового списа вимагало і нової техніки. Зросла роль уміння "попадати в снаряд", знадобилося триваліше прикладання сили спортсменів до снаряда у фінальному зусиллі. Найбільш відомими фірмами, які виготовляли списи, були "Хелд", "Аполло" і "Сандвік".

Застосовуючи новий планеруючий спис, спортсмени змогли значно підняти стелю світового рекорду. В 1964 pоці норвежець T. Педерсен метнув спис на 91,72 м, першим у світі подолавши 90-метровий рубіж. Услід за ним результати, що перевищують 90 м, почали демонструвати спортсмени й інших країн.

Нарешті, в 1984

1 2 3 4 5 6

Похожие работы