Технологии проектирования в социальной работе

Технології проектування в соціальній роботі

Проектування (від лат. projektus - кинутий вперед) - спе­цифічна діяльність, результатом якої є науково-теоретично і прак­тично обґрунтоване визначення варіантів прогнозованого і пла­нового розвитку нових процесів і явищ. Проектування - одна із форм відображення дійсності, процес створення прообразу (прототипу) об'єкта, явища чи процесу.

Метою проектування є перетворення об'єктивної дійсності, коли створюються (чи передбачається створення) об'єкти, яви­ща, процеси, які б відповідали бажаним якостям.

За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства, тісно взаємодіючи, з однієї сторони, із прогнозуванням, з іншої - з плануванням та іншими функціями управління.

У сучасних умовах зростаючою потребою стає проектуван­ня соціальних систем, яке в принципі зводиться до визначен­ня майбутнього стану конкретного соціального об'єкта, проце­су в межах певної програми і плану.

Соціальне проектування стало науковою і практичною про­блемою не так давно. Ще в 70 pp. XX ст

переважно писали про соціальне планування.

Серед найбільш частих дефініцій проектування, що зустріча­ються у вітчизняній і зарубіжній літературі, можна назвати такі:

проектування - пристосування засобів, що є в наявності, для досягнення мети, координація складових частин чи окремих дій для отримання необхідного результату;

проектування - це конструювання варіантів оптимально­го з так званої мети, майбутнього стану об'єкта;

проектування - це моделювання дій щодо їх здійснення, допоки не з'явиться повна впевненість у кінцевому результаті;

проектування - прийняття рішень в умовах невизначеності.

Узагальнюючи, можна визначити соціальне проектування як конструювання соціальної дійсності.

Основними елементами проектної діяльності, її найваж­ливішими теоретичними категоріями є конструювання, сис­тема, об'єкт, суб'єкт проектування, методи соціального про­ектування, умови проектування, механізми соціального проектування.

Основною метою соціального проектування як специфічної управлінської діяльності є створення проектів. Соціальний про­ект призначається для відображення майбутнього бажаного стану системи, що виникає внаслідок певних дій людей, за на­явності певних фінансових, трудових, матеріальних і інших ресурсів, у тому числі інтелектуальних, пізнавальних, евристич­них, ціннісних. Соціальний проект являє собою такий різно­вид програми, де відображені не тільки актуальні орієнтири, загальні завдання, а й уточнені терміни досягнення конкретних завдань, скоординовані зусилля виконавців на основі глибоко­го вивчення початкового рівня розвитку об'єкта і використання соціальних нормативів.

Алгоритми вирішення соціальних проблем не можуть розроблятися без врахування основних принципів проектування:

принцип наукового обґрунтування;

принцип соціальної доцільності і цілезумовленості, що передбачає відповідність очікуваних результатів норма­тивним (ціннісним) цілям суспільного розвитку;

принцип відповідності змін, що проектуються, фізіо­логічній, психічній і соціальній природі людини;

принцип комплексності, інтегративності, співставлення різних видів моделей;

принцип реалістичності і можливості для реалізації, що передбачає не тільки адекватну постановку цілей, а й опо­ру на дійсні, що піддаються обліку, соціальні ресурси.

Засобами здійснення соціального проектування є ті засоби, за допомогою яких забезпечується, аналізується і переробляєть­ся інформація про стан систем і процесів, тенденції їх розвитку, виникнення і розвиток проблемної ситуації, потреби суб'єктів. Тепер широке поширення отримали технічні засоби проектуван­ня, у тому числі системи

1 2 3

Похожие работы