Технологии социальной работы с детьми инвалидамы по зрению

Зміст

Вступ 

1. Інваліди по зору як цільова група соціальної реабілітаційної роботи

2. Технології соціально-трудової реабілітації інвалідів по зору    

3. Технології соціально побутовій реабілітації інвалідів по зору   

Список використаної літератури    

 

Вступ

Процес соціальної адаптації особи - це складне громадське явище, яке включає різні сторони життєдіяльності людини. Виділяється два класи адаптивних процесів. Перший пов'язаний з подіями, що викликали зміну соціального статусу людини. Тут вимагається опанування нової соціальної ролі, а також включення людини в нове для нього соціальне середовище. Другий клас адаптивних процесів визначається подіями, обумовленими змінами соціального середовища, динамікою громадського розвитку. Для інваліда адаптивні процеси пов'язані, в першу чергу, з новою для нього соціальною роллю індивіда і знаходженням нового місця в суспільстві відповідно до свого статусу. Причому, слід враховувати, що соціальне середовище, як правило, вороже інвалідові і умови для своєчасної і успішної адаптації відсутні. Затримки і зриви в цьому процесі ведуть до зниження стійкості сімей інвалідів, зростання захворюваності, психологічного феномену, визначуваного як формування статусу інваліда. Соціальна реабілітація - найнадійніший шлях і умова до успішної соціальної адаптації інваліда

Актуальність проблеми: Здорова людина пристосовується до довкілля. Для інвалідів же особливість цих сфер життєдіяльності полягає в тому, що їх потрібно пристосовувати до потреб інвалідів. Щоб інвалід зміг адаптуватися в середовищі, треба зробити місце його існування максимально для нього доступною, тобто пристосувати середовище до можливостей інваліда, щоб він почував себе на рівних із здоровими людьми і на роботі, і удома, і в громадських місцях.

 

 1. Інваліди по зору як цільова група соціальної реабілітаційної роботи

Зір є однією з провідних функцій людини, воно забезпечує отримання більше 90% інформації про зовнішній світ. При частковій або повній втраті зору людина зазнає великі труднощі в самообслуговуванні, пересуванні, орієнтації, спілкуванні, навчанні, трудовій діяльності, тобто в здійсненні усієї повноти життєдіяльності.

Відповідно до Міжнародної номенклатури порушень, обмежень життєдіяльності і соціальної недостатності виділяються зорові порушення:

- - глибоке порушення зору обох очей;

- - глибоке порушення зору одного ока з низьким зором іншого;

- - середнє порушення зору обох очей;

- - глибоке порушення зору одного ока, інше око нормальне.

Порушення зір, міра якого може бути зменшена за допомогою компенсуючих засобів і які можна виправити окулярами або контактними лінзами, зазвичай не рахується зоровими порушеннями.

Головною характеристикою, що відбиває тяжкість патології органу зору і що визначає її вплив на життєдіяльність і соціальну достатність людини, являється стан зорових функцій, основні серед яких гострота і поле зору.

При порушенні гостроти зору знижується розрізняльна здатність зорового аналізатора, можливість детального зору, що обмежує можливість навчання, здобуття професійної освіти і участі в трудовій діяльності. При значному порушенні гостроти зору (аж до сліпоти) різко обмежуються і інші категорії життєдіяльності. Обличчя з концентричним звуженням поля зору насилу орієнтуються в незнайомій обстановці, незважаючи на відносно високі показники гостроти зору. Мобільність

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные