Технология принятия решений методом анализа иерархий

Технологія прийняття рішень методом аналізу ієрархій

         Метод аналізу ієрархій(МАІ) базується на ієрархічному представленні елементів, що визначають суть проблеми. Проблема розбивається на більш прості складові з наступним оцінюванням особою, що приймає рішення (ОПР), відносного ступеня взаємодії елементів одержуваної ієрархічної структури. У методі використовуються тверді оцінки в шкалі відносин. МАІ будується на принципі ідентичності й декомпозиції і включає процедури синтезу множинних тверджень, одержання пріоритетності критеріїв і знаходження альтернативних рішень. Принцип ідентичності й декомпозиції передбачає структурування проблем у вигляді ієрархії або мережі як першого етапу МАІ. Побудова ієрархії починається з окреслення проблеми дослідження. Далі будується власне ієрархія, що включає мету (призначення), яка відповідає корінню ієрархії, проміжні рівні (аспекти мети, мети-критерії, критерії) і альтернативи, які формують найбільш низький ієрархічний рівень (листя).

      Цей метод був розроблений американським математиком Томасом Л. Сааті (Thomas L. Saaty) і базується на його відомих результатах в галузі «неструктурованого прийняття рішень» (Non-structured Decision Making). Попри те, що метод Сааті на ранніх етапах застосування (початок дев’яностих років) розглядався виключно як допоміжний інструмент для прийняття рішень, згодом його почали використовувати при розв’язанні задач «візуалізації майбутнього», що робить його досить цікавим для технологічного передбачення.

      На відміну від інших методів, які використовуються у цій сфері знань, ідея методу Сааті полягає в обов’язковій умові «фокусування» або «сходження» до чогось єдиного стосовно висновків експертів і дій численних виконавців складного процесу, що передбачається. Тобто в цьому разі метод грунтується на «причинній» перспективі процесів, які закладаються в основу розробки сценаріїв майбутнього.

     Застосування методу базується на використанні так званих ієрархічних мереж при побудові моделі, яка призначена для розрахунку ймовірностей виникнення кожного можливого сценарію в майбутньому. Причому на першому етапі група фахівців, яка керує виконанням досліджень, мусить принаймні вербально (у словесній формі) визначити, чим є реально можливі сценарії майбутнього

Ймовірність виникнення або міра невизначеності кожного можливого сценарію визначається застосуванням алгоритмів цього методу та моделі ієрархічних мереж.

   Метод аналізу ієрархій базується на принципі ідентичності і декомпозиції, включає процедури синтезу множинних тверджень, отримання пріорітетності критеріїв та знаходження альтернативних рішень.

     Існує ряд модифікацій методу аналізу ієрархії:

- з однаковим числом і функціональним складом альтернатив під критерієм;

- з різним числом і функеціональним складом альтернатив під критерієм.

     Крім того, у методі аналізу ієрархії є 3 методи порівняння(рейтингування):

1) Попарне порівняння

2) Порівняння альтернатив щодо стандартів

3) Порівняння альтернатив копіюванням.

         В роботі Т. Сааті й С. Кернс наведено велику кількість прикладів з різних сфер застосування МАІ, які наочно показують практичну цінність запропонованого авторами підходу до розв’язання задач планування, розподілу ресурсів і аналізу проблеми “вартість — ефективність”.

        Існує об'єктивна необхідність теоретичного обґрунтування і розробки економіко-математичної моделі оптимізації галузевої структури машинобудування. При аналізі мультиплікативних ефектів Кейнс дотримувався інституціонального принципу, відповідно з яким елементи економіки класифікуються за секторами (домашні господарства; нефінансові установи; держава; фінансові установи; некомерційні організації, що обслуговують населення і ін. ). Поряд з інституціональним існує галузевий принцип класифікації елементів економічної системи, що використовував у моделі міжгалузевого балансу В. В. Леонтьєв.

Галузевий принцип класифікації зв'язаний з істотними відмінностями між різними видами виробництва товарів і послуг. Галузі відрізняються одна від одної структурою валового випуску: для частини з них характерна висока частка доданої вартості, у той час як у валовій продукції інших галузей переважають поточні матеріальні витрати. Значні розходження між

1 2 3