Тема судьбы молодой личности в обществе в творчестве Стендаля и Бальзака

мова йде про саму значну, найглибшу, саму загадкову особливість любові. Теорію "кристалізації" хвилюють головним чином причини розчарувань в любові, втрати ілюзій; тобто чому байдужіють, а не чому закохуються.

Стендаль, як дійсний француз, стає поверхневим, як тільки переходить до загальних міркувань. Він проходить повз грандіозний, першорядної важливості явища, сковзнувши по ньому поглядом і не здивувавши. Тим часом здатність дивуватися тому, що прийнято вважати очевидним і природним, дана саме філософу. [4], [8]

2. РЕАЛІЗМ У ТВОРЧОСТІ ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАКА

    В кінці 20-х на початку 30-х років ХІХ ст. в літературі Західної Європи яскраво виступають докорінні зміни, обумовлені кризою романтичного світогляду.

    Історичні події, які відбувалися в ХІХ ст. і які вплинули на суспільний розвиток, складають внутрішні періоди історії літератури. Це липнева революція 1830р. У Франції і європейська революція 1848-1849 рр. , Громадянська війна в Америці. Саме в цей час формується і закріплюється новий напрям у літературі – критичний реалізм, який, щоправда, був ще тісно пов’язаний з романтизмом.

  Історія реалістичної літератури в Європі ХІХ ст. – це процес все більше широкого і глибшого пізнання і охоплення дійсності; майстерність її художнього втілення, це процес більш досконалої соціальної детермінації характеру і обставин, подій і типів, це відношення до дійсності як до факту соціального, а отже і історичного.

 Розквіт французького реалізму і представлений творчістю Бальзака, Стендаля, Меріме, приходиться на 1830-1840 рр

. Це був період так званої Липневої монархії, коли Франція, покінчивши з феодалізмом, засновує, за словами Енгельса, „чисте панування буржуазією з такою класичною ясністю, як ні одна інша європейська література”.

Творчість Оноре де Бальзака – це вершина в розвитку західноєвропейського реалізму. Джерела його глибокі і різноманітні. В енциклопедизмі інтересів і пізнань Бальзак міг би конкурувати з геніями Відродження. Його головне творіння – багатотомна епопея „Людська комедія” – органічно вибрала в себе основні досягнення культури і науки не одного покоління, попередивши шляхи розвитку і упросування людської душмки в багатьох сферах.

У Бальзака кожен знаходить своє: одним імпонує повнота та злагодженість картин світу, яку він малює. Інших хвилюють готичні таємниці, вписані в цю об’єктивну картину, її рембрандтівські світлотіні. Треті захоплюються колоритними картинами, які створює уява письменника, характерами, піднесеними над дійсності і в своїй величі, і в своїй ницості.

Подібна розбіжність оцінок, як правило, поширена серед непрофесіоналів, людей, яких заведено називати „просто читачами”. Але у випадку з Бальзаком на розмаїтість сприйняття потрапляєш і тоді, коли знайомишся з висловлюванням фахівців-критиків, а то й письменників. І почалося це ще за життя автора „Людської комедії”.

„Надто часто твердили, - заявив, наприклад, один із літературних сучасників автора „Людської комедії” Філарет Шаль, - що пан де Бальзак спостерігач і аналітик, а насправді він був ясновидцем”.

Різнобій поглядів на творчість Бальзака тривав і в ХХ столітті. На Бальзакові трималася вся теорія „великого реалізму”, яку обстоював угорський марксист Дердь Лукач. Та й багато хто з його радянських послідовників вважав за головну прикмету Бальзакових творів життєподібність. Проте швейцарський письменник Макс Фріш, ставив його

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные