Тема судьбы молодой личности в обществе в творчестве Стендаля и Бальзака

ХІХ ст. , книгу, на відсутність якої ми весь час жаліємось і якої, на жаль, нам не залишили про свою цивілізацію ні Рим, ні Афіни, ні Тір, ні Мемфіс, ні Індія. ”

Досвід реалістичного роману ХVІІІ ст. не пройшов для Бальзака безслідно. „Я надаю, - говорив він, - . . . проявам особистого життя, їх причинам стільки ж значення, скільки до цього часу надавали історики подіям суспільного життя народів. ” Під цими словами могли б підписатися і Дідро, і Філдінг. Подібні думки вони самі не раз висловлювали, обґрунтовуючи новий жанр буржуазного роману і міщанської драми. Але зображення світу приватного життя у Бальзака і письменників ХVІІІ ст. зовсім різне. Останні обмежували зображення рамками сімейної історії і героїв своїх брали зі сфери їх суспільної, професійної діяльності. Це природно для того часу, коли, за словами Чернишевського, „потреби середнього стану виводились із демократичних принципів і оживлялися думками, що говорили про людину взагалі, а не про продавця, фабриканта чи банкіра. ” Для романів Бальзака характерне зовсім інше: в них діють банкіри і нотаріуси, прикажчики і фабриканти, інженери і лікарі, чиновники і письменники, художники і журналісти. Опис творчих операцій, фінансових спекуляцій, закулісного життя редакцій, театрів, політичних махінацій займає чільне місце в „Людській комедії”.

У Бальзака приватне життя перестало бути замкненим у собі світом, у нього з’явились різноманітні нитки, які пов’язують його зі всіма іншими сторонами життя французького суспільства.

„Людська комедія” – не сума романів, що входять до її складу

Це цілісний образ Суспільства, який присутній всюди, але ніде не виявлений у всій своїй повноті. Цей образ живе перш за все у свідомості самого письменника.

„Велич іншої епохи, - говорив Бальзак, - залишається невідомою для більшої частини тих, хто творить її, - їм не дано спостерігати грандіозне видовище, роботу величезного механізму, який вони самі приводять в рух, слугуючи для нього ричагом. Настане час заслуженого признання, коли весь світ піде в минуле і з’явиться можливість охопити його в цілому. . . ” 

„Батько Горіо” – центральна площа „Людської комедії”

  „Батько Горіо” – перший роман Бальзака, в якому реально втілився задум „Людської комедії”. Тут Бальзак застосував її найважливіший принцип – техніку повертаючихся персонажів, дякуючи чому зв’язок між окремими романами стає очевидним, відчутним. Багато героїв „Батька Горіо” – вже зустрічались у книгах, написаних Бальзаком раніше, - Растіньяк („Шагренева шкіра”), герцогиня де Ланже („Історія тринадцяти”) і т. д. , інші персонажі, що з’явилися тут вперше, стануть героями наступних творів письменника (Дельфіна, Нусінген, Вотрен).

Техніка повертаючихся персонажів містить глибокий зміст – цілу концепцію життя і творчості.

З графинею де Ресто в „Батьку Горіо” читач зустрічається як зі старою знайомою. Справа в тому, що вона продала Гобсеку свої сімейні коштовності, щоб оплатити Вексель Максима де Трайа, детально все це описано у творі „Гобсек”. Але в романі вона постає в новому ракурсі, ми пізнаємо інші риси її образу, наше знання героїні стає більш повним. Роман і новела один одного доповнюють, але образ графині не вичерпують. Анастази має життя ніби незалежне ні від роману, ні від новели.

Так створюється ілюзія,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные