Тема любви в трагедии И. Гете Фауст

Тема кохання в трагедії Й. Ґете "Фауст"

   Людині властиво любити. А кохання - це вінець любові. Просто кохання рядової людини проходить непомітно для оточення, а кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя. Тож природно, що кохання Йоганна Вольфганга Ґете не пройшло непомітно, а вилилось у творчості.

   А оскільки трагедія "Фауст" створювалась протягом тривалого часу, то її автор переживав у ці роки багато потрясінь, він знаходив і зрікався, любив і страждав. І невідомо, чи існувала б сама трагедія, якби її автор не пережив першого кохання до Кетхен Шенкопф і зречення його задля врятування особистої свободи, якби не було в його житті нового спалаху життєлюбства, що прокинулось у любові до дочки сільського пастора Фредеріка Бріон - і втечі від неї; якби не було в його житті одруження з юною Христіаною Вульпіус, яка стала матір'ю його сина.

   Отже, історія з Маргаритою в трагедії "Фауст" - це сповідь юнацтва. Все своє життя Ґете вважав, що ". . . вінцем природи є любов. Тільки через любов наближаються до неї". На цьому підґрунті розгортаються шукання Фаустом найвищої миті, на цьому підґрунті визрівають його сумління щодо виходу з вічного замкненого кола:

            Я рвуся від жаги,

            і в насолоді я жаги жадаю.

   Маргарита стала для Фауста уособленням тієї щасливої миті, про яку він мріяв. Вона - символ молодості і краси, простоти і цнотливості, чутливості й ніжності. Проте вона не наділена інтуїцією самозбереження і тому приречена на загибель

І хоча образ Маргарити узагальнюючий, проте йому властива психологічна витонченість і жертовність.

   Чи кохав Фауст Маргариту? Мабуть, ні. І хоча її загибель для нього є духовним спустошенням, хоча він готовий її рятувати, Маргарита в його житті була лише миттєвістю, пониклою блідою тінню. І рятувати її від самого себе Фауст не може.

   Ґете створив Маргариту виразною і трагічною, почуття її загострені, адже вона причетна і до отруєння матері, і до вбивства брата, і до страти своєї дитини. Тому вона божеволіє. Навіть небо змилостивилось над нею.

   Маргарита відчула, що Мефістофель є ворогом:

            Крізь маску побачила вона

            Мого ума приховану могутність.

   Але це ж можна сказати і про Фауста, в холодному погляді якого Маргарита побачила приреченість кохання.

   Це кохання земне.

   Але Фауст спромігся на кохання містичне: поринаючи за межі простору і часу, вихоплює з-поміж античних героїв образи Паріса і прекрасної Гелени. Гелена виявилась для Фаурта недосяжною, як сама краса.

   Його страждання за Геленою інші - він прагне недосяжного. І хоча про Гелену він говорить: "Хто взнав її - без неї жить не може!" - проте навряд чи ці почуття можна назвати коханням. І навіть поява Евфоріана - сина Фауста і Гелени - стає феєричним видінням, схожим на сон. А справжнє кохання, яке уособлювала Маргарита, здатне на прощення. І в уже іншому світі вона

1 2

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные