Тема счастливого детства в творчестве Н. Забелы

Небагато з доробку українських літераторів пройшло перевірку часом й зміною суспільного устрою. Лише чесні, талановиті твори, а не кон'юнктурна писанина, що була створена колись на потребу владі, цікавлять сьогоднішнього читача. Саме такою є творчість дитячої письменниці Наталі Забіли. Притаманне їй уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, не сюсюкаючи, не присідаючи навпопічки, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості, залишають її твори актуальними й досьогодні.

У творчому доробку письменниці майже двісті книжок - вірші, повісті, оповідання, п'єси і драматичні поеми, а також опубліковані у періодичних виданнях десятки вдумливих статей і рецензій. На таких творах, як "Хатинка на ялинці", "Про Тарасика й Марисю", "Ясоччина книжка", "Катруся вже велика", "Під дубом зеленим", "Веснянки", "Про дівчинку Маринку", "Перший крок", "Малим про велике", "Веселі друзі" та багатьох інших виховувалось декілька поколінь українських дітей. Скількох дівчаток в Україні батьки назвали Ясями! Можливо тому, що у  дитинстві вони читали "Ясоччину книжку". Запам'яталися і Олівець-малювець, який багато десятиліть з екрана телевізора навчав малюків пізнавати різнокольоровий світ, дівчинка Катруся, котра "вже велика". . . У наш складний і бурхливий час, коли стрімко зростає потік інформації, що його дістає дитина з усіх можливих джерел, твори письменниці з честю витримують випробування на подальше життя.

Народилася Наталя Львівна Забіла  у Петербурзі, в сім'ї економіста. Родина мала давні культурно-мистецькі традиції. Дід Пармен Петрович Забіла був скульптором-академіком, автором відомих творів: бюстів Т. Шевченка й М. Салтикова-Щедріна, пам'ятника О. Герцену на його могилі в Ніцці, погруддя М

Гоголя для пам'ятника в Ніжині; троюрідний прадід - поет В. Забіла - приятелював з великим Шевченком. У цій родині любили й цінували художнє слово, музику, малярство, змалку привчали всіх дітей - а їх було семеро - малювати, складати вірші, вигадувати казки. Для однієї з дівчаток - Наталі - це стало справою всього життя.

В Україну родина переїхала вже після революції й осіла у Люботині, неподалік Харкова. Саме там Наталя розпочала свій трудовий шлях - вчителювала у Люботинському укрпрофсожі, в школі й одночасно вчилася. В 1924 р. вона закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти. Приблизно тоді ж відбулися її перші виступи на сторінках газет і часописів. 1924 р. Кам'янець-Подільська газета "Червоний кордон" надрукувала перший вірш Наталі Забіли "Війна війні". Незабаром молода поетеса увійшла до Спілки селянських письменників "Плуг". Одна за одною побачили світ поетичні книжки "Далекий край" (1927), "Сонячні релі" (1928), "Про сонце" (1930), "Тракторобуд" (1931-1933). Проте ці соціально наснажені твори нічим не вирізнялись серед поетичних розповідей інших письменників про " щасливе " життя колгоспників і робітників, про героїчних комуністів і мудрого Леніна. Тож особливого успіху вони не мали. Але поряд із "дорослими" творами Наталя Забіла писала віршики і оповідання для дітей: "За волю", "Про маленьку мавпочку", які одразу сподобались малятам. Вона швидко знайшла свою "нішу" в українському літературному процесі.

  Хоча в перших творах для дітей Наталя Забіла дещо зазнала впливу вульгарно-соціологічного підходу, так, наприклад, вірші "Вугілля" та "Домни" - це заримовані інформаційні повідомлення про ту чи іншу галузь промисловості, а віршики на

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные