Теоретические основы ландшафтных эколого-геохимических исследований

Теоретичні засади ландшафтних еколого-геохімічних досліджень

Сучасний екологічний стан ландшафтних геосфер потребує конструктивних підходів і видозмінення ландшафтних досліджень на засадах класичного ландшафто­знавства відповідно до сучасних потреб людства, яке через суцільні екологічні кризи, катастрофи опинилось на грані самозбереження.

З цих позицій ландшафтні дослідження мають бути доповнені між-ландшафтними еколого-хімічними дослідженнями та методичними засобами їхнього здійснення.

Відомо, що ландшафти повільно реагують на звичайні природно-вікові зміни і у загальному геолого-історичному циклі катастрофічних явищ знищення всіх компонентів ландшафтів не спостерігалося. У сучасних умовах антропогенного навантаження миттєво всі компоненти геосфер (атмосфери, біосфери, педосфери, урбосфери, нозосфери) можуть зазнати катастрофічних негативних змін. До того ж систематичне антропогенне навантаження спричиняє поступове накопичення у ландшафтних геосферах різних хімічних елементів антропогенного типу і зумовлює негативну трансформацію ландшафтних систем. Зауважимо, що ландшафтно-геохімічним особливостям приділяють незаслужено мало уваги (Волошин, 1998; Гуцуляк, 2001; Адаменко, Рудько та ін. 2003).

Концептуальні засади сучасних ландшафтно-геохімічних досліджень полягають у теоретичному обґрунтуванні причин та етапів трансформації природних систем і формування під впливом акумуляції різних агресивних речовин модифікованих, урбаністичних, металаномальних, нітратно-пестицидних, радіонуклідних, епідемічно-небезпечних, атмосферних, водних, ґрунтових, рослинних, деструктивних та зруйнованих ландшафтно-антропогенних систем.

Розвиток ландшафтно-антропогенних систем розглядають як коеволюціонуючі геосфери, в яких їхній природний розвиток супроводжується постійним різноступеневим антропогенним впливом на кожний компонент цієї системи.

Їхня трансформація відбувається під впливом зовнішнього і глибинного стабільного або потужного короткочасного накопичення техногенних інгредієнтів від численних джерел забруднення місцевого, трансконтинентального та геохімічного походження в умовах прояву двох ландшафтотвірних геохімічних чинників: загального геоісторичного та сучасного політехногенного процесів. Надмірне техногенне навантаження в умовах паралельного розвитку різних за властивостями стабілізаційних та руйнівних процесів спричиняє формування внутрішнього чинника, який перетворюється в провідний рівнозначний, ландшафтотвірний чинник, що надає ландшафтам специфічних особливостей, не властивих природним ландшафтам (рис. 1)

 

Рис. 1. Теоретичні засади дослідження ландшафтно-екологічного стану довкілля:

Зовнішні чинники: БГ – біогенні; ГКГ – гідрокліматогенні; ЛГ – літогенні; Ат –антропогенні.

Внутрішні чинники: БГ – біогенні; ГКГ – гідрокліматогенні; ЛГ – літогенні; Ат антропогенні

 

Природні компоненти геосфер володіють буферними властивостями та самовідновленням. Однак систематичний вплив полютантів на їхні компоненти призводить до активного накопичення тих чи інших хімічних речовин, на межі геохімічних бар’єрів їхня кількість дещо збільшується і вони формують у межах наступних геокомпонентів аеросфери, геосфери, лісосфери, агросфери, педосфери та нозосфери внутрішні (глибинні) геосфернотвірні чинники і негативні властивості геосфер. Ці властивості через зовнішні ознаки візуально переважно не фіксуються. Однак, трансформують всю геосферу або окремі її компоненти.

Горизонти з максимальним накопиченням полютантів, у геосферах відіграють головну роль у формуванні внутрішніх геохімічних полів, зон, площ з точковим, суцільним радіоактивним, металаномальним, пестидиційним, нітратним, бактеріальним забрудненням тощо.

За даними власних досліджень гірських і рівнинних ландшафтів ці геохімічні аномальні зони, їхні властивості, відносять до екологічно небезпечних у межах кожної геосфери природно-антропогенних систем. Вони створюють надзвичайно шкідливі екологічні умови, що спричиняють формування техногенно-хімічних хвороб, спалахів епідемій.

Перетворення ландшафтів проходить різні трансформаційні етапи формування від початкового освоєння до формування позитивних та негативних властивостей.

Прикладом набуття нових властивостей можуть служити етапи трансформації зрошуваних земель, які під впливом надмірного зволоження перетворюються у заболочені угіддя (рис. 2).

 

Рис. 2. Функціонування зрошуваних антропогенно-природних систем

 

До початкових стадій розвитку та модифікації окремих або всіх компонентів ландшафту можна віднести: обгородження – окультурення – модифікацію. На наступних етапах техногенного розвитку та трансформації ландшафти проходять деградаційний, руйнівний періоди формування під впливом різних способів антропогенного навантаження.

Під дією інтенсивної

1 2 3

Похожие работы