Теории и модели социальной работы

План

  1. Теорії загальної практики соціальної роботи.
  2. Моделі практичної соціальної роботи.

 

1.  Теорії загальної практики соціальної роботи.

Практика соціальної роботи ґрунтується на певних наукових підходах, теоріях та методах. Їхнє розуміння є важливо. Умовою успішної реалізації основних завдань, які вона перед собою ставить.

Між теорією і практикою існує тісний взаємозв’язок. Так, Г. Попович формулює визначення теорії соціальної роботи як «логічного узагальнення досвіду суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні у суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності». Спочатку виникли два основні напрями у теорії соціальної роботи – психологічний і соціологічний. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ виникли дві школи: діагностична та функціональна, що займалися розвитком та обґрунтуванням кожного з вищеописаних напрямів. Прихильники діагностичної школи намагалися дати оцінку ситуації клієнта, зрозуміти та у певний спосіб впливати на причинно-наслідкові зв’язки між його зовнішнім (соціальним) і внутрішнім (психологічним) світом. Представники функціональної школи схилялися до твердження, що все у соціальному оточенні людини взаємопов’язане і утворює єдине ціле. Своїм головним завданням вони бачили вивчення і аналіз взаємопов’язаних механізмів, ланок і структур, які, на їхню думку, забезпечували б цілісність і сталість функціонування соціальної системи як конкретного клієнта, так і суспільства загалом

Згодом до цих двох напрямків розвитку базових теорій соціальної роботи, а саме соціологічного (серед теорій цього напряму домінують: теорія систем, емпірична, гуманістична, екологічна і соціальний конструктивізм) та психологічного (найважливішими теоріями якого є: психодинамічна і біхевіоризм) долучається ще й третій – комплексного спрямування (включає сучасніші теорії: теорія кризового втручання, фемінізм та теорія, спрямована на вирішення проблем).

Соціальний напрямок теорії соціальної роботи

Теорія систем – найширше використовувана у більшості сфер практики соціальної роботи. ЇЇ засновником був біолог фон Берталанффі, який виконавши спостереження за функціонуванням інтерактивних моделей соціальних систем людей, дійшов висновку, що організми здатні саморегулюватися (для досягнення певного балансу), а також що мотивація стосовно певної поведінки наявна у самому організмі. Один із сучасніших прихильників теорії систем – Доналд. Е. Латроуп запропонував таке надзвичайно коротке і лаконічне формулювання застосування системної теорії у соціальній роботі: 

ВНЕСОК + ПРОЦЕС ОБРОБКИ = РЕЗУЛЬТАТ,

де під «внеском» теоретик розуміє наявні ресурси, під «процесом розробки» - взаємовплив цих ресурсів і систем, а під «результатом» - реальний наслідок такої ді (враховуючи взаємодію системи клієнта чи клієнтів з оточенням).

Теорія систем, що допомагає розумінню контексту проблемної поведінки певного члена (чи кількох членів) соціальної системи, наприклад сім’ї, є однією з тих, що домінують у сімейній терапії. Вона трактується як учення про те, що ціле – більше ніж сума частин, і поведінка одного з членів сім’ї має циркулярний вплив на поведінку іншого (чи усіх інших).

В основі емпіричної теорії лежить думка, що характеру людини притаманні від природи такі якості, як активність і прагнення до самоутвердження та самореалізації особистості з практично необмеженою перспективою позитивного зростання.

Гуманізм став однією з провідних теорій функціональної школи. Найвідоміші його представники (Т. Мур, Дж. Колет, К. Роджерс, А. Маслоу) визнавали, що людина

1 2 3 4

Похожие работы