Татьяна Ларина идеал русской женщины

Тетяна Ларіна ідеал російської жінки

 Є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяє душу і сповнить її радістю й тривогою. Таке відчуття дарує нам образ Тетяни Ларіної з роману О. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Вона, як шекспірівська Джульетта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності.  

 Якщо подивитися на історію кохання героїні Пушкіна очима неупередженого читача, то вона може здатися сентиментально-простою: неподілена любов дівчини, а потім - запізніле прозріння та каяття юнака. Та за цією фабулою ми відчуваємо возвеличення у вірші незвичайної особистості (я б сказала - іскри серед попелу). У звичайному селі серед обмежених поміщиків і пригноблених ними бідняків, серед банальних сільських панночок виріс характер яскравий, сильний, здатний на щастя неподіленого кохання: "Були чужі їй пустотливі розваги", "Вона любила на балконі стрічати сонце в тишині", "їй уподобались романи Ще з юних літ".  

 Поет неначе готує нас до чогось незвичайного, адже недарма він змальовує образ дівчини у контрасті до інших. Змальовує так, що ми розуміємо: Пушкін гаряче любить свою Тетяну, співчуває їй, але не може відвернути біди. І раптом ти теж починаєш хвилюватися, розуміючи, наскільки прекрасна й беззахисна дівчина у своєму світі! 

. . . Чому - Онєгін? Чому не хтось інший, адже Тетяна росла в оточенні рівних поміщицьких родин? Відповідь проста: адже Онєгін - теж незвичайна особистість, яка виділяється на тлі інших. Тетяна підсвідомо розуміє це, тягнеться до нього, розкриваючи серце. .

І починається моральний двобій незвичайних сердець: люблячого й холоднокровного. Саме Любов возвеличує одне і кидає у прірву інше.

 Тетяна піднялася над забобонами, перша освідчилася в коханні, подавши разом зі своїм листом серце на довірливо простягнутій долоні. Та Євгеній зневажливо-гордо відводить цю долоню і неначе з розмаху б'є дівчину: "Учіться володіть собою". Але Тетяна із понівеченими надіями все одно залишається на п'єдесталі свого кохання. А от Онєгін морально падає, і падіння це ускладнюється вбивством Ленського. Двобій двох сердець закінчується перемогою Тетяни.  

 І це доводять наступні події, у яких змальовується раптова зустріч Онєгіна з Тетяною у будинку її чоловіка. Перед нами - та ж сама Тетяна: "Зберігся в неї рівний тон, смаку хорошого закон". А ми, неначе німі свідки, розуміємо: це - жінка, що встояла після тяжкого удару долі, приниження, зневіри, поховання дівочої надії.  

 Чи це тільки здається, що кохання поховане назавжди? Звісно, воно живе; і Пушкін це підтверджує: 

 Хто б слід її на самотині 

 В цю бистру мить не розгадав! 

 Хто б Тані бідної в княгині, 

 Смутної Тані не впізнав! 

 Але вороття немає. . . Так в образі Тетяни ми відкриваємо ще одну рису - вірність родинному обов'язку над вірністю почуттям, збереження власної гідності. Численні покоління читачок знаходять в героїні риси для наслідування, намагаються бути на неї схожі, вчаться на її вчинках.  

Тетяна належить до тих піднесеній і багатій натурам, які не знають розрахунку в любові. Вони віддають всі сили серця цьому почуттю, і тому воно прекрасно й

1 2

Похожие работы