Типология социальных технологий

пізнавальної діяльності і служать для обгрунтування і поглиблення здебільшого загальносоціологічної теорії.

Що стосується методологічних досліджень, то вони, базуючись на загальнофілософських положеннях про наукове пізнання, позначені, знову ж таки, багаторівневістю, прямим зв'язком з соціологічною наукою і є, в свою чергу, основою для вироблення концептуально-логічних моделей безпосередніх об'єктно-предметних досліджень.

Емпіричні соціологічні дослідження пов'язані з одержанням «фактофіксувального» знання, визначенням емпіричних закономірностей (типового, повторюваного відносно вузьких соціальних проблем).

Прикладні соціологічні дослідження спрямовані на вивчення соціальних явищ і процесів з певними цілями, які й позначають особливості їх методологічного і організаційно-технологічного забезпечення:

— вивчення стану конкретної життєвої проблеми, з вирішенням якої пов'язана певна практична діяльність;

— виробнича, педагогічна, культурно-просвітницька, правоохоронна, управлінська цілі і т. ін. ;

— виявлення конкретних соціальних тенденцій і закономірностей, врахування яких може підсилити або нейтралізувати вплив тих або інших факторів і умов для успішного вирішення конкретного завдання або прийняття конкретної програми дій;

— вивчення характеру впливу певних умов і факторів на обстежуваний об'єкт, явище або процес, визначення взаємозв'язку цих факторів, виявлення можливості регулювання, керування ними;

— узагальнення одержуваної під час дослідження інформації і формулювання конкретних висновків, практичних рекомендацій, проектів конкретних і адресних рішень.

Праксеологічні дослідження соціального простору розкривають принципи єдності і взаємозв'язку теорії і практики. В соціальному управлінні цей принцип, як ніде, повинен бути конкретним, практичним, таким, що реалізується, а не абстрактним, декларативним. Реалізації цієї ідеї служить праксеологія, яку зарубіжні вчені визначають як комплексну наукову дисципліну

Роботи в галузі праксеології дозволяють запропонувати ще одну багаторівневу модель технологізації соціального простору по таких найважливіших сьогодні засадах, як якість життя.

Ось такий вигляд має така багаторівнева модель:

1 — реальний стан;

2 — нормативна модель;

3 — ідеальна модель;

4 — показники.

А. Рівні технологізації:

а) сім'я;

б) селище, населений пункт;

в) місто, сільський район;

г) область, край, республіка;

д) держава в цілому.

Б. Показники якості життя:

а) тривалість життя;

б) забезпечення житлом;

в) доход на члена сім'ї;

г) вартість споживчого кошика;

д) наявність у сім'ї товарів тривалого користування;

є) кількість і якість комунально-побутових послуг;

ж) можливість придбати екологічно чисті продукти вітчизняного виробництва, здобути сучасну освіту і своєчасно та якісно підлікуватися;

з) стан довколишнього середовища.

Набір технологій, що відповідають різним компонентам моделі, вельми великий, потребує постійної корекції з урахуванням соціальних інновацій і досить скрупульозної, адекватної прив'язки до певних структурних елементів.

Модель технологізації соціального простору конкретного рівня включає в себе такі елементи: соціальне середовище — соціальна діяльність — самореалізація особистості, фактори і умови, що сприяють ефективності цього процесу.

Технологізація соціального простору, в широкому значенні слова, являє собою цілісну

1 2 3 4

Похожие работы