Типология текстов

Типологія текстів

Сторіччя розвитку мови, мислення виробили найбільш експресивні, ощадливі й точні способи, схеми, словесні структури для розв’язання задач, що ставить перед собою мовець . Тому здавна виділяють такі компоненти монологічного  мовлення, як опис, оповідання, роздум , які  у лінгвістиці прийнято називати функціонально - значеннєвими типами тексту, що підкреслює їхню залежність від мети і змісту висловлення. Цей  розподіл, який  знаходимо  ще у риториках X1X століття, є умовним. На практиці, у виступі типи тексту чергуються, додаючи мовленню  розмаїтості. Опис розкриває ознаки предмета, його тимчасові характеристики чи постійні властивості, якості, стани. Текст цього типу ніби відповідає на запитання: «Який предмет?» Найчастіше опис - це статична картина, що з'являється одномоментно. Різновидом опису в офіційно – діловому  мовленні виступає  характеристика, різновидом якої вважається технічний опис.

Оповідання розкриває тісно зв'язані між собою події, явища, дії , які об'єктивно відбувалися в минулому. Даний тип тексту представляє світ у динаміці : «Що відбулося?»

Роздум має на меті досліджувати  предмети чи явища, розкрити їхні внутрішні ознаки шляхом аргументації, установлення причинно – наслідкових відношень . З логічної точки зору роздум  - це ланцюг висновків ,  демонстрація на яку-небудь тему, викладених у послідовній формі. Таке розкриття світу в його причинно – наслідкових  зв'язках - це відповідь на питання: «Чому?» Варіантом роздуму вважають визначення і пояснення, що існують у наукових текстах, у мові масової комунікації.

Логіка мислення вимагає, щоб у будь-якім роздумі містилися частини: теза – основна думка, яку треба довести; обґрунтування висловленої думки за допомогою аргументів, доказів

Сукупність аргументів - положень, істинність яких перевірена і доведена практикою - називається аргументацією.

Аргументи поділяють на 2 види:

1. Аргументи до документів

Це факти, установлювані шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи, доведені положення і т. д.

2Аргументи до людини. Це посилання на висловлення, думки авторитетних людей: учених, письменників, суспільних діячів, фахівців; привертання  уваги до достоїнств і недоліків, смаків опонента; виклик  жалості і співчуття.

Аргументи першого виду націлені  на те, щоб довести, тобто установити істинність тези, а другого - на те, щоб переконати - зробити слухачів однодумцями, посилити впевненість, що істинність тези доведена. Основа переконливості мовлення -  доказовість, але важливу роль відіграє риторична майстерність: пафос, манери, голос і т. д.

Створення типології текстів, які обслуговують суспільство, має важливе теоретичне і прикладне значення. Вона необхідна для повнішого вивчення мови як багаторівневої ієрархічної функціональної системи і як засобу комунікації, що знаходить свій вияв у текстовій діяльності; для раціоналізації текстового матеріалу у вивченні мови як іноземної; для автоматичного реферування, анотування, комп'ютерної та інженерної лінгвістики тощо, тобто теорії мовознавства і мовленнєвої практики.

У науковій літературі існують класифікації текстів за соціологічними, психолінгвістичними, власне комунікативними, функціонально-прагматичними критеріями.

Соціологічний напрям. У його межах тексти класифікують за:

  1. формою втілення тексту (усні й писемні з їхньою специфікою організації текстового матеріалу);
  2. типами функціонально-жанрових різновидів мовлення (тексти побутово-розмовного спілкування; офіційного спілкування публіцистичні; наукові; художньо-белетристичні тексти (поетичні, прозаїчні, драматичні); у цьому аспекті можна говорити також про низку текстів, які сполучають у собі ознаки різних функціонально-жанрових різновидів: науково-популярні, епістолярні та ін. ).
  3. функціональним виявом (тексти інформаційні, емотивні, фатичні, поетичні, метамовні).

Психолінгвістичний

1 2 3