Трансперональна психология и онтологические истоки универсального

Трансперсональна психологія та онтологічні витоки універсально-культурних мотивів та образів в творах О. Довженка

В статті Г. Пасічниченко універсально-культурний підхід експліковано більшою мірою, ніж в інших статтях цієї збірки, і тому аналіз КГП-елементів у методологічних засадах її дослідженні творчості Олександра Довженка значно полегшується. Мені вже доводилось звертатися до деяких геніальних кінострічок Олександра Довженка під кутом зору їх універсально-культурного змісту. Тому розгляд основних положень статті Г. Пасісниченко з метою виявлення універсально-культурних елементів у творчому спадку митця постає як певне перенесення на новий матеріал основних дослідницьких принципів раніше проведеної роботи. Головна ідея статті авторки полягала у проведені певних паралелей між універсально-культурними елементами міфу та світоглядною структурою творів великого режисера. Загальною методологічною засадою її підходу служить положення про те, що мистецтво успадкувало від міфології не тільки образність, а й синкретизм художньої мови, безліч міфологем та поетичних метафор. Проте вона підкреслює, що міфологічні схеми в мистецтві не просто механічно запозичуються ним з міфу, вони відтворюються митцем, будучи закладеними у глибинних, несвідомих шарах його свідомості. Вочевидь, з цього необхідно зробити висновок, що й творці архаїчних міфів в процесі міфотворчості також відтворювали певні універсальні схеми, які сходять у таїну глибин їх свідомості. Тоді слід визнати наявність деякого одного джерела, з якого йдуть як міфологічні, так і художні образи, що мають єдину універсально-культурну структуру. Ці образи можуть мати і не усвідомлюваний універсально-культурний зміст. Серед неявних КГП-значень художньо-символічних образів Олександра Довженка – образи води, вогню та землі та повітря (неба) як однозначно генетивних, породжуючих першоначал.

Для визначення цього єдиного витоку авторка посилається на ідею В

Топорова про вплив на свідомість “пренатальної” підсвідомості, згідно з якою неясно виражені “спогади” людини про події, що передували її народженню, вона здатна пронести крізь усе своє життя. Елементи цієї підсвідомості можуть знаходити прояв у сновидіннях, мріях, і, ймовірно, саме вони лежать у витоків художньої творчості. Відповідно до цієї ідеї при дослідженні творчості Олександра Довженка приймається постулат, що саме несвідомі спогади про гармонійну добу дитинства є тим підґрунтям, яке обумовило відтворення казкового довженківського художнього світу.

Такий підхід відповідає деяким сучасним напрямкам психології. Відомий представник трансперсональної психології Станіслав Гроф (1, с. 117-142) для пояснення психічний станів, продукованих образів, снів та мрій вводить поняття чотирьох “базисних перинатальних матриць” (БПМ), або паттернів чи констеляцій переживань, які є спогадами людини про її власне народження і які відповідають клінічним стадіям пологів. Окрім того, пише цей вчений, дані матриці несуть свій власний емоційний та психосоматичний зміст, діючи ще й як принципи організації матеріалу на інших рівнях несвідомого.

“Пренатальна” свідомість, на яку вказує В. Топоров, є певним чином перинатальною свідомістю, тобто свідомістю, що формується не просто перед народження людини, а відбиває саме народження (перинатальні процеси), до стадій якого, безумовно, входить і пренатальний стан. Цей стан В. Топоров пов’язує з “морським, океанічним почуттям”. За думкою Г. Пасісниченко, саме таке почуття становить психофізіологічну основу “поетичного” довженківського комплексу моря й водної стихії взагалі, що його так сильно представлено у творах митця.

Якщо визнати погляди С. Грофа вірними, то такий комплекс глибинних стійких почуттів відбиває першу стадію пологів і відповідає першій базисній перинатальній

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы