Трансперональна психология и онтологические истоки универсального

еросна лінія, коли, по суті, Довженко відтворив одвічну боротьбу Еросу з інстинктом смерті. Проте втілення еротичного начала пов’язується нею лише з образом Василя, який перейнятий любов’ю до всього сущого, передусім до матері-землі, свого народу, до нареченої Наталки. Одначе сюжетні відповідності у цьому контраверзійному протиставленні певним чином зберігаються. Трьом видам смерті протистоять і три види кохання. Перший, тілесно-чуттєвий, природний, представлено у образі бунтівливої постаті оголеної фігури нареченої Василя (до речі, першого в світі “акту” у серйознім кінематографі). Її молоде жіноче тіло, палке та привабливе, сповнене природної пристрасті, нібито кричить про вже ніколи нездійснимі жаркі ночі з Василем. Соціальний рівень еротичного кодування вбачається в образі закоханої пари, що милується. Ідеальний рівень кохання у його найвищих проявах видно у всенародній любові до Василя. З цієї антитези смерті та кохання стає зрозумілим прихований зміст слів Олександра Довженка, що їх навела авторка в своїй статті, коли митець зізнався, що хотів показати смерть так, щоб людям через цю смерть хотілося жити.

Це зауваження Олександра Довженка має важливе значення для з’ясування його загальних митецьких інтенцій. Розгортання базисної універсальної формули у нього не є самоціллю, тим паче він не акцентує уваги на мотивах смерті, розпаду, гноїння, як це має місце у сучасних “фільмах жахів” з потворними оживленими мертвими, вампірами, страховиськами, інопланетянами тощо. Загальна тональність творів Олександра Довженка суцільно біофільська, що підпадає під світоглядну формулу “ствердження життя – подолання смерті – прагнення до безсмертя”. Ось чому ми не можемо не погодитися з думкою Г. Пасісниченко про те, що “подолання смерті та утвердження життя є тією колективно-несвідомою орієнтацією у свідомості митця, що і визначало структуру твору”. Саме ця лінія простежується у тих творах Олександра Довженка, які розглядаються авторкою у другій частині її статті. Сутність цього захоплення життям, прагнення Сашка “ввібрати в себе всю повноту буття та увічнити її” концентрується у розповсюдженому в Західному світі вислові “Thank You God for World So Sweet”. Саме цей “солодкий світ”, опоетизований генієм Олександра Довженка у всій повноті його проявів і розцінений ним як світ життя, і є центральною універсально-культурною категорією його творчості.

Література:

  1. Гроф С. За пределами мозга. Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. – Пер. с англ. 2-е изд. – М. , 1993
  2. Гроф С. Целительные возможности необычных состояний сознания. Новые направления лечения и самопознания. // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М. , 1990. – С. 460-461.
  3. Якимович А. К. Тоталитаризм и независимая культура. // Вопр. философии. – 1991. - № 11. – С. 16-25.
  4. Кирилюк О. С. Категории предельных оснований и проблемы реконструкции первичных структур сознания // Рациональность и семиотика дискурса. – К. , 1994. – С. 38-59.

 

 

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы