Творчество Михаила Коцюбинского во все периоды жизни

напівбожевільна дівчи­на, що бігала між людьми «з тхоревим хутром і всіх благала, щоб заховали», і жахливий танець «червоних дзвонів, що мчать навздогін, б'ють в саме серце, скачуть й регочуть, як божевільні».

Катівська державна система викривається й в опові­данні «Persona grata» (1907). Розповідаючи про масові страти революціонерів, письменник показує, що навіть колишній розбійник і вбивця, тепер тюремний кат — темний, обмежений Лазар — усвідомлює злочинність дій, на які його штовхнули тюремники. Вішатель підноситься до розуміння знищення самодержавної, деспотичної сис­теми як найстрашнішого зла. Така ідейна настанова твору свідчила про громадянську мужність письменника, який і в час розгулу царських опричників обстоював принципи соціальної справедливості, продовжував боротьбу проти темних реакційних сил.

Новаторство Коцюбинського виявилося в тонкій май­стерності психологічного аналізу образу бажаної особи (так у перекладі звучить назва оповідання). Вже при першому знайомстві з Лазарем-в'язнем новеліст вказує на ті разючі зміни, які відбувалися в його житті. Тюремний наглядач, який не раз спиняв погляд на кремезній постаті арештанта, якось загадково сказав йому, що незабаром може його життя стати кращим. А після цього Лазаря викликали в тюремну контору, про щось з ним довго розмовляли, і виніс він звідти в собі «якийсь посів, що давав проріст десь в глибині». Письменник ні словом не обмовився про тему розмови, але, за висловом Франка, «розкопки» в душі персонажа, в його психіці, передані за допомогою внутрішніх монологів, прояснюють картину. Лазар пригадує вчинені злочини, забитих людей у корчмі і ставить собі запитання: «Як буде тепер? Трудно чи легко? Страшно чи, може, звикне? І враз згадалось, як ще малим хлопцем повісив кота. Нещасного, з обдертим хвостом і вухами, зацькованого псами кота. .

»

Стає ясно, що царська тюрма вирішила використати вбивцю для страти революціонерів. Новеліст уникає док­ладних описів, але через глибокий аналіз психіки людини досягає художньої сконцентрованості в розкритті поруше­ної злободенної проблеми. Такий підхід позначається й на композиції твору: виклад стає стислим, лаконічним, психологічно напруженим, перед читачем проходить не тільки сучасне в житті персонажа, а й його минуле, навіть просвітлюється майбутнє, важливу ідейну функцію вико­нують художні деталі. Психологічний аналіз сприяє скон­центрованості відображуваного, його максимальному ущільненню, що так важливо для твору «малої прози».

Коцюбинського цікавлять «душевні конфлікти» в пси­хіці «бажаної особи», і він їх глибоко досліджує. Професія ката зробила Лазаря «паном»: його перевели в іншу тюр­му, виділили окрему камеру з чепурно засланим ліжком, м'яким, правда, ззаду обдертим кріслом, на стінці при­ліпили «царський портрет, трохи засиджений мухами». Йому до послуг виділили двох наглядачів, з ними він грав у карти, їв і спав досхочу, пив горілку.

Перша страта дівчини-революціонерки внесла сум'яття в голову Лазаря. Він чекав, що доведеться мати справу з людиною, яка опиратиметься, а виявилося, що «злочинцем» було якесь дівча з ясним, як льон, волоссям. Лазар відчув те, що ніяк не в'язалося зі «злочином» — щирість і від­вертість її погляду, запам'ятав, як вона гукнула щось «твер­до, голосно, ясно, так наче крикнула чайка», тоді як усі «пани й солдати стояли бліді, винуваті. . . ».

Масові вбивства пробуджують проблиски свідомості на­віть у темній голові ката. Він починає вередувати, беш­кетувати, згонить свою злість на наглядачах,

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные